На сторінці у Facebook Тарас Марусик повідомив, що текст цієї заяви він зачитав на останньому засіданні Коордради ще 26 вересня 2017 року і передав новому голові Коордради, заступникові Міністра Юрієві Рибачуку. 

Заступник голови Координаційної ради з питань застосування української мови в усіх сферах суспільного життя України наголошує на тому, що не оприлюднював заяву відразу, бо: "більшість членів Коордради, крім одного, попросили мене відкликати заяву. Зваживши на це, я відповів, що не відкликатиму, поки не дочекаюся від Міністерства відповіді на порушені в документі питання, і до того часу не робитиму її публічною".

Через п´ять місяців, так і не одержав відповіді, експерт з мовних питань дійшов висновку, що "Міністерство культури і Міністр не вельми зацікавлені в тому, щоб вплив Коордради на мовну ситуацію в Україні був дієвий, особливо в делікатних політичних ситуаціях..." 

Далі надаємо повний текст заяви:

"З А Я В А

Звернутися до вас з цією заявою змусили мене конкретні обставини, а саме позиція Міністерства культури щодо Коордради і щодо мене як заступника голови цього дорадчого органу.

Від самого початку діяльність Коордради була досить невпорядкованою. Спочатку я пояснював це організаційним становленням, а також реорганізацією структури Міністерства, яка почалася майже синхронно зі створенням Коордради.

Проте вже восени 2016 року деякі речі мене почали дивувати, і чим раз більше. Коли на вході до Міністерства довелося не раз натикатися на російську мову охорони і небажання декого з охоронців переходити на українську (крім того, одержував відповідні звернення й коментарі в соціальній мережі), я вирішив запропонувати проект наказу Міністра «Щодо обов’язкового застосування державної мови працівниками Міністерства». Пропонував я такий документ двічі, але перша заступниця Міністра, яка очолювала тоді Коордраду, Світлана Фоменко не підтримала цю ініціативу. Аргументованих пояснень відмови від такого наказу я так і не одержав, але, перетнувшись в її кабінеті з новою російськомовною радницею Міністра з економічних питань, яка раніше працювала у Вінницькій міськраді, зрозумів, чому мовний наказ саботується.

Ще одним дзвіночком стала фактична відмова Міністра надати на прохання судді-доповідача Конституційного суду України Ігоря Сліденка лист на ім’я голови КСУ з проханням долучити мене до розгляду закону «Про засади державної мовної політики» в листопаді 2016 року. Суддя-доповідач запросив на ті засідання трьох експертів з мовних питань: Сергія Головатого, Павла Гриценка і мене.

Ще один аспект був пов’язаний з проведенням засідань Коордради. Кілька разів я мав розмову зі Світланою Фоменко про те, що в умовах великого завантаження Першої заступниці Міністра та структурної реорганізації, коли відділ мовної політики на папері перевели в новостворене Управління з питань мовної політики та літератури, вилучивши його з Департаменту у справах релігій та національностей, я як заступник голови Коордради повинен погоджувати порядок денний засідань. Світлана Фоменко погодилася, що це очевидні речі, але порядки денні зі мною практично не погоджувалися. Апелювати не було до кого, бо заступник директора Департаменту Михайло Подюк залишався формальним членом Коордради, а керівник Управління Лариса Нікіфоренко членом цієї ради ще не була.

Останньою краплею стало засідання Коордради 7 лютого цього року, яке я вперше вів як заступник, тому що голова Коордради Світлана Фоменко спочатку майже два тижні затягувала скликання дорадчого органу, а тоді вирішила доручити це мені. Головним і, як потім виявилося, єдиним питанням на тому засіданні був розгляд і підтримка законопроекту «Про державну мову», який робоча група, створена рішенням Коордради, опрацьовувала під керівництвом професора Володимира Андрійовича Василенка з вересня по грудень 2016 року. Член Коордради Лариса Ніцой нав’язала голосування з приводу мови освіти, а пізніше неодноразово звинувачувала мене у фальшуванні голосування. Цим інсинуаціям можна була покласти край, продемонструвавши протокол засідання від 7 лютого 2017 року. Однак, незважаючи на мої кількаразові прохання надати такий протокол на підпис, я його досі не одержав.

Чому це було зроблено, мені не зовсім зрозуміло, тим більше, що за два тижні до попереднього засідання, 18 травня, я зустрічався з керівництвом Управління і відділу мовної політики, все було обговорено й мені обіцяно протокол. А 30 травня я випадково дізнався, що засідання Коордради відбудеться 1 червня, але я і-мейл не одержав, бо в моєму і-мейлі вперше було зроблено невелику помилку: в написанні англійською marusyk замість s поставили z: maruzyk. 30 травня 2017 року я надіслав членам Коордради і-мейл з поясненням цієї кричущої ситуації, повідомивши, що не буду на засіданні саме з цих причин. Цей електронний лист був проігнорований.

Проаналізувавши це й інше (дрібніших речей у цій заяві не торкатимусь), я дійшов висновку, що Міністерство культури і Міністр не вельми зацікавлені в тому, щоб вплив Коордради на мовну ситуацію в Україні був дієвий, особливо в делікатних політичних ситуаціях. Тому тепер мені й не дивно, що мої намагання скликати Коордраду, щоб вплинути на зміст проекту Постанови КМУ «Про організацію проведення атестації осіб, які претендують на вступ на державну службу, щодо вільного володіння державною мовою», не увінчалися успіхом, а постанова набула чинності в спотвореному щодо закону «Про державну службу» вигляді.

Крім того, знаю, що в міністерських колах народилася ідея нейтралізувати мене на посаді заступника голови Коордради шляхом змін до статуту й обрання ще одного заступника голови.

Нагадаю, що я був ініціатором створення Коордради і домігся зустрічі ініціативної групи з Міністром, після чого він підписав наказ про створення цього дорадчого органу. Тому я вважав необхідною таку заяву, перед тим, як подякувати членам Коордради, які довірили мені посаду заступника голови, а також з метою полегшити роботу ініціаторам моєї нейтралізації.

З огляду на сказане подаю у відставку з посади заступника голови Координаційної ради з питань застосування української мови в усіх сферах суспільного життя України при Міністерстві культури України.

26 вересня 2017 року Тарас Марусик"

Фото: з Facebook сторінки Тараса Марусика