Болгарський письменник Божидар Божилов (по-болгарськи: Божидар Борисов Божилов) народився 5 квітня 1923 року у Варні, гімназію закінчив у своєму рідному місті, а правничий факультет у Софійському університеті ім. св. Климента Охридського. Спершу працював редактором у періодичних виданнях, а від 1944 року – у літературному відділі «Радіо Софія». У 1962–1984 роках був членом правління Спілки болгарських письменників, від 1976 до 1989 року – заступником голови Спілки болгарських перекладачів. У 1966–1970 роках Божидар Божилов був головним редактором часопису «Вогник» («Пламък»), у 1972–1973 роках – головним редактором часопису «Радіо-огляд» і вісника «Літературний фронт» («Литературен фронт»), у 1973–1980 роках – редактором відділу поезії у видавництві «Болгарський письменник» («Български писател») і директором видавництва «Народна культура» («Народна култура»), у 1980–1984 роках – головним редактором газети «Пульс» («Пулс»), у 1984–1996 роках – головним редактором часопису «Смолоскип» («Факел»). Помер Божидар Божилов 13 січня 2006 року у Софії.

Божидар Божилов є автором понад п’ятдесяти книжок віршів, прози, п’єс і перекладів. Лауреат Димитровської премії (1951), народний діяч мистецтва й культури (1975), почесний доктор Айовського університету в США (1976). Твори Божидара Божилова перекладені багатьма мовами, окремі книжки вийшли російською, англійською, італійською, гінді, арабською та іншими мовами.

Дебютував Божидар Божилов збіркою віршів і поем «Третій клас» («Трета класа», 1939), вірші разом із поемами увійшли також до збірки «Стадіон» («Стадион», 1955). Далі Божидар Божилов видав такі поетичні збірки: «Вірші» («Стихотворения», 1948), «Агітатор» («Агитатор», 1950), «Любов і ненависть» («Любов и омраза», 1951), «Вінок перед саркофагом Сталіна» («Венец пред саркофага на Сталин», 1953), «Під знаменом» («Под знамето», 1954), «За правду та свободу» («За правда и свобода», 1955), «Ямбічні новели» («Ямбически новели», 1955), «Лірика» («Лирика», 1957), «Південні вірші» («Южни стихове», 1959), «Солдатська кров» («Войнишка кръв», 1959), «Варненське повітря» («Варненски въздух», 1961), «Четвертий вимір» («Четвъртото измерение», 1961), «Поезії» («Стихове», 1962), «Каталог почуттів» («Каталог на чувствата», 1963), «Мужній ритм» («Мъжествен ритъм», 1964), «Свято» («Празник», 1966), «Весняна поезія» («Пролетна поезия», 1965), «Ліричний роман» («Лиричен роман», 1967, вибрані вірші), «Образи й почуття» («Образи и чувства», 1968), «Поезія: книжка з віршами» («Поезия: книга със стихове», 1968), «Горді оди» («Горди оди», 1969), «Море: морська лірика» («Море: морска лирика», 1970), «Американський зошит» («Американска тетрадка», 1976), «Любовна лірика» («Любовна лирика», 1981, 1987), «Єдине, що можу» («Едничкото, което мога», 1991).

Видав Божидар Божилов поеми «Поза часом» («Извън времето»,1942), «Розповідь про кохання» («Разказ за любовта», 1942), «Димитров» (1950), збірку «Історичні поеми» («Исторически поеми», 1960).

Божидар Божилов є автором книжок віршів для дітей «Суворовець і нахімовець» («Суворовец и нахимовец», 1956), «Добрі та веселі друзі» («Добри и весели другари», 1958), «Лісові пісні» («Лесни песни», 1973).

Видав Божидар Божилов науково-фантастичний роман для дітей та молоді «Ракетою “LZ” на Місяць» («С ракета “LZ” на луната», 1956), репортажний роман «Спеціальний кореспондент» («Специален кореспондент», 1966), повість «І запах бензину» («И дъх на бензин», 1962), інші прозові книжки – «Пастки» («Клопки», 1984), «Мандрівники із Сірої хортиці» («Пътниците от Сивата хрътка», 1987), «Веселі оповідки про письменників» («Весели разкази за писатели», 1996), «Чарівний пагорб» («Вълшебният хълм», 2000).

Божидар Божилов написав також п’єси «Пробний шлюб Ані» («Пробният брак на Ани», 1964), «Відвідини минулого» («Посещение в миналото», 1964), «Доктор Донкін» («Доктор Донкин», 1964), «Береги любові» («Бреговете на любовта», 1966), «Без обличчя» («Без лице», 1969), «Зателефонуйте мені» («Звънете ми на телефон», 1970). Видав Божидар Божилов також книжку есеїв і статей «Поети зблизька» («Поети отблизо», 1976).

Перекладав Божидар Божилов переважно з грецької мови, зокрема твори М. Анагностакіса, К. Варналіса, К. Кавафіса, К. Паламаса, Н. Папаса, К. Янопулоса.

Коли влітку 1979 року ми з мамою (Оксаною Сенатович) і братом Тарасом були місяць у Будинку відпочинку письменників у Піцунді, був там тоді і Божидар Божилов. Він був доволі високим, худим, довготелесим, часто ходив у парі ще з одним болгарським письменником, приземкуватим і значно повнішим. Я їх обох на жарт охрестив Дон Кіхотом і Санчо Пансою. Тим приземкуватим був, здається Камен Калчев. Але не факт, бо у цьому я можу помилятися.