Найвидатніший після Шеймуса Гіні сучасний ірландський поет Десмонд Іґен (Desmond Egan; прізвище вимовляється також як Іґан) видав майже два десятки своїх оригінальних поетичних збірок. Мовою оригіналу його творів є англійська і це не є якимось винятком для ірландської літератури, яка тотально твориться не рідною ірландською мовою, а таки англійською. 

Народився Десмонд Іґен 15 червня 1936 року в місті Атлон в Середній частині Ірландії на межі графств Вестміт (провінція Ленстер і Коннахт) і Роскоммон. Закінчив університет у Дубліні. У 1972 році заснував видавництво «Goldsmith Press», в якому виходять твори переважно ірландських авторів (зокрема, тут вийшли у 1984 році «Зібрані вірші» Патріка Каванаха). Живе в Дубліні. Десмонд Іґен є почесним доктором літератури Вошберн-університету (Washburn University) у місті Топека в штаті Канзас в США. 

Дебютував Десмонд Іґен поетичною збіркою «Внутрішня частина країни» («Midland», 1973). Найвідомішими його збірками є «Пісня про мого батька» («Song for My Father», 1989), «Двоїться в очах» («Seeing Double», 1991) і «У голокості осені» («In the Holocaust of Autumn», 1994). «Зібрані вірші» («Collected Poems») Десмонда Іґена вийшли в 1984 році, а «Вибрані вірші» («Selected Poems») – у 1992 році. Сам Десмонд Іґен своїм найкращим поетичним вибраним вважає книгу «Елегії» («Elegies», 1996), бо його віршам загалом притаманний саме елегійний настрій, – у нього постійно відчувається туга за чимось втраченим. Та Десмонд Іґен не тільки втрачає, але дещо й здобуває. От, наприклад, до цього часу вже вийшло понад два десятки його поетичних книжок у перекладах на різні мови. Французькою мовою вийшло 5 книжок, італійською – 4, німецькою, чеською та російською – по 2, по одній книжці вийшло румунською, японською, китайською, польською, болгарською, голландською, іспанською, хорватською та угорською мовами. 

Десмонд Іґен виявляє схильність до експериментальних поетичних форм. Тематика його віршів коливається між відверто політичними мотивами й тонкими ліричними спостереженнями. 

Перекладає Десмонд Іґен лише з давньогрецької і лише драматургію: в його перекладацькому доробку є, зокрема, Евріпідова «Медея» та Софоклів «Філоктет». 

Не цурається ірландський поет і есеїстики, вибір із якої надрукував під назвою «Смерть метафори» («Death of Metaphor», 1989). 

Десмонда Іґеначасто порівнюють із Шеймусом Гіні. Для цього є багато підстав, життєві та творчі долі в них подібні, от тільки Гіні є нобелівським лауреатом, а Іґен ще не може цим похвалитися. Зрозуміло, що вони є самобутніми особистостями й поетами. Вони майже однолітки, творчість обох відома не тільки в Ірландії, але й далеко за її межами. Обидва народилися в невеличких містечках, Гіні – в Північній Ірландії, Іґен – в Республіці Ірландія. І місце народження, і патріархальний побут наклали свій відбиток на кожного з них. Обидва здобули вищу освіту: Гіні – в Королівському університеті Белфаста, Іґен – в Дублінському університеті. Обидва працювали викладачами в коледжах, обидва почали писати вірші ще в юності, а перші книжки видали досить пізно: Гіні видав дебютну збірку «Смерть натураліста» в 1966 році, а Іґен свою дебютну збірку «Внутрішня частина країни» аж у 1973 році у віці 36 років. Обидва є перекладачами: Гіні переклав з давньоірландської «Божевільного Свіні» та з давньоанглійської «Беовульфа», а Іґен переклав твори давньогрецьких трагіків. Гіні багато їздив по світу з презентаціями своїх книжок та на різноманітні літературні заходи, Іґен і далі вельми часто їздить в різні країни в літературних справах. Обидва наділені видатними ораторськими здібностями. І Гіні, й Іґен були упорядниками антологій поезії для дітей. Значний вплив на обох справив Патрик Каванах, до якого як народного поета обоє ставилися з пієтетом. Проте всі ці риси й факти мають радше формальний, ніж сутнісний характер. У кожного з них яскрава поетична індивідуальність, яка виявляється і в поетичній мові, і в інтерпретації подій ірландської історії, і в образній системі, і в манері письма: римовані вірші в Гіні й відмова від рими та традиційного ритму в Десмонда Іґена. 

Дослідник Браян Аркінс відзначав, що подібно до того, як існує Дублін, відтворений Джеймсом Джойсом на сторінках «Улісса», так само існує й Середня частина Ірландії (Midland), в якій народився Десмонд Іґен й оспівав її у своїй дебютній збірці «Внутрішня частина країни». В однойменному з назвою збірки вірші, яким вона розпочинається, Десмонд Іґен змальовує не лише «Торф’яники Аллена» («Bog of Allen»), що знаходяться в його рідному краю, але й будинок на їхньому тлі, з комина якого в’ється димок. Це є символом освоєння людиною болотистих торфовищ, типових для Середньої частини Ірландії, а саме освоєння є щоденним тихим подвигом. Образ малої батьківщини в Десмонда Іґенаскладається з різних компонентів: це й одноманітна природа Ірландії, і річки, і рукотворні канали, і містечка, мешканці яких не впізнають один одного в обличчя. 

У збірці «Пісня про мого батька», до якої увійшло 18 віршів, Десмонд Іґен змальовує образ свого батька Томаса, який є для нього прикладом для наслідування. Тут відображено майже ціле батькове життя: від першого вірша «Дивлюся на фотографію», в якому батько насолоджується щасливим сімейним життям, – до останнього вірша, який є епітафією на його могилі. Батько для Десмонда Іґенаназавжди залишився живим, завжди залишиться для сина еталоном людяності та життєлюбності.