Словацький поет Мирослав Валек (по-словацьки: Miroslav Válek) народився 17 липня 1927 року в Трнаві, де закінчив середню школу, а 1939 року продовжив навчання в місцевій єпископській гімназії, звідки перейшов до економічної академії, яку закінчив 1947 року, тоді ж вступив до Вищої економічної школи в Братиславі, у якій провчився до 1949 року, але навчання не закінчив за станом здоров’я (туберкульоз). Працював редактором у часописах «Slovenský roľník», «Týždeň», «Družstevný obzor», у видавництві «Mladé letá», був головним редактором часопису «Mladá tvorba»(1963–1966).У 1966–1967 роках працював у часописі «Romboid». У 1967–1968 роках був головою Спілки словацьких письменників. У 1969–1988 роках був міністром культури Словацької соціалістичної республіки. Був громадським діячем, займався політикою, від якої відійшов 1989 року. Помер Мирослав Валек 27 січня 1991 року у Братиславі.

Дебютував Мирослав Валек 1942 року, вірші друкував тоді переважно в католицьки зорієнтованих часописах «Plameň», «Rozvoj»,«Rozhľady», «Jas»,«Nová práca». Для початкового періоду творчості Мирослава Валека властиве використання силабо-тоніки, вільний вірш у нього починає домінувати від другої половини 1950-х років. Від 1951 до 1956 року у Мирослава Валека був період мовчання, який закінчився із настанням відносного покращення політичної ситуації. Тоді Мирослав Валек опублікував вірш «Лінчований» («Lynčovaný»), у якому було зображене лінчування негрів в Америці, однак метафорично це асоціювалося із ситуацією з інакомислячими в рідній країні. Мирослав Валек видав поетичні збірки «Дотики» («Dotyky»,1959), «Тяжіння» («Príťažlivosť», 1961), «Неспокій» («Nepokoj», 1963), «Любов до холодного дрожу» («Milovanie v husej koži»,1965), «З води» («Z vody», 1977), «Заборонене кохання» («Zakázaná láska»,1977), вибрані «Поезії» («Básne», 1983), поему «Слово» («Slovo», 1976).

«Дотики» складаються з двох частин, у першій автор використовує поєднання римованого силабо-тонічного вірша з вільним, у другій вживає лише вільний вірш. «Тяжіння» розширює простір поезії Мирослава Валека. У збірці «Неспокій» відчувається зміна поетового світобачення: уявлення про перевагу людини над природою змінюється впевненістю в домінуванні природи над людиною. Збіркою «Любов до холодного дрожу» Мирослав Валек переходить до екзистенціалістської поезії, висвітлює конфронтацію людини з порожнечею буття. Наступним збіркам Мирослава Валека все більше стає притаманною інтертекстуальність. На думку Галини Сиваченко, Мирослав Валек у своїй поезії «вдається до асоціативно-метафоричної мови». Прикладом такого підходу може слугувати вірш «Дощ»:

То він о злото бань на вежах бубонить, 

то зашумить у вухах, наче річка. 

Над містом надокучливо плющить 

і сіє мжичка. 

– Про що ти думаєш в оцю хвилину? 

– Я думаю про те лиш без упину, 

чому на шубочці твоїй рукав потертий?

Чи ліктем на чиєсь плече спираєшся й тепер ти? 

І в сумнівах тяжких я думаю про нас: 

чи й наші почуття так вичовгає час? 

Дощ в бубни б’є і ллє, немов з відра, 

ті бубни на деревах, бубни на дахах. 

Тому-то у душі – ця туга, як мара, 

тому-то у душі – дурний цей страх.

То він о злото бань на вежах бубонить, 

а то шумить у вухах, наче річка. 

Над містом надокучливо плющить 

і сіє мжичка.

(Переклав Володимир Лучук).

Писав Мирослав Валек також для дітей, видав збірки есеїв «Про літературу й культуру» («O literatúre a kultúre», 1979) та «Інспірації» («Inšpirácie», 1999).

Перекладав Мирослав Валек з різних мов. Окремими виданнями вийшли збірки Юліана Тувіма (1961), Вітезслава Незвала (1962), Андрія Вознесенського (1964, 1980), Геннадія Айгі (1967), Поля Верлена (1969, 1977), Райнера Марії Рільке (1968, у співпраці з П. Гривнаком), Ґреґорі Корсо (1968, у співпраці з Й. Віліковським). У перекладі Мирослава Валека були опубліковані вірші українських поетів Миколи Бажана, Платона Воронька, Тереня Масенка, Ростислава Братуня.

Окремими виданнями твори Мирослава Валека виходили болгарською, італійською, німецькою, польською, російською, угорською, українською, фінською, чеською мовами.

Українською мовою окремі вірші Мирослава Валека переклали Григорій Кочур, Володимир Лучук, Іван Драч, Роман Лубківський, Василь Струтинський, Володимир Житник, Петро Марусик ([Вірші] // Словацька поезія: Антологія. – Київ, 1964; [Вірші] // Слов’янське небо. – Львів, 1972; [Вірші] // Слов’янська ліра. – Київ, 1983; [Вірші] // Поклик. – Київ, 1984; Слово // Лубківський Р. Словацьке літо. – Київ, 1986). Окремим виданням вийшла книжка «Мудреці з Трамтарії» (Київ, 1982).