Вірші Мідної з майбутньої першої збірки, classical crossover гурту Pianochocolate і сферичне відео з ефектом 3D без окулярів – поезія і музика, які можна буде не тільки почути, а й побачити на куполі площею 830 кв. метрів, одному з найбільших в Європі.

Сферичне кіно (fulldome) – це революційний жанр кіноіндустрії, в якому бачать майбутнє кінематографа Джеймс Камерон і Стівен Спілберг. «Точка роси» стане першим поетичним проектом у планетарії і сферичному кінотеатрі Atmasfera 360, одному з найнезвичайніших місць у Києві, «місці для душі» («атма» у перекладі із санскриту – «душа»). Поезія звучатиме live, світла, загадкова і багатогранна музика – з нового СDPianochocolate «Lilac music» та інших альбомів гурту. Все це з об’ємним звуком Dolby Surround і магією сферичних фільмів, від яких захоплює подих. «Точка роси» – чудова нагода побувати в унікальному кінотеатрі, що створює відчуття об’ємного зображення, атмосферу польоту і казки, дозволяє глядачу стати частиною фантастичного віртуального аудіовізуального світу.

«Піднімаючись і поступово охолоджуючись, повітря досягає межі, де його температура дорівнює точці роси. Саме у цій точці, коли водяна пара в повітрі стає насиченою, народжуються хмари. Саме у точці роси за високої концентрації емоцій, насичення образами, народжується поезія – небо, за яким вже тільки космос. Термін з молекулярної фізики, що дав назву проекту в планетарії,  підкреслює емоційну межу, на якій пройде дійство, яка передбачає близький політ, коли так хвилює космічна близькість, духовна височінь, торкнутися якої прагнемо. Не випадково «Точка роси», як точка відліку нового часу, відбудеться у день мого народження.» − Мідна

PIANOCHOCOLATE – гурт з Ростова-на-Дону, що перетворює емоції в музичні твори. Він пише теплі композиції у стилі сhillout і сlassical сrossover – синтезі класичної та електронної музики. Сам гурт називає це progressive-classic-modern-cosmic-intelligent-beautiful-breaks, їх музика ні на що не схожа, вона може змінюватися раптово, вона жива, це подорож у світ емоцій та спогадів. Мелодії Pianochocolate звучать в кіно і соціальній рекламі, на німецькому Klassik Radio, аудиторія якого налічує 1,5 млн. слухачів, на радіостанціях Шотландії, Росії, Німеччині, США, України, Австрії, Польщі. Pianochocolate – офіційний артист німецького лейбла Diventa Music, твори якого постійно виходять на різноманітних німецьких збірках. Pianochocolate мають спільний реліз з німецьким музикантом Ingo Herrmann, музика якого видається на великих лейблах Universal і Cafе Del Mar Music, звучала на Олімпійських іграх в Пекіні та ефірі BBC. Гурт – автор альбомів «Morning Coffe», «Time To Meet», «B-side», «Aquarelle», «Lilac Music». Piano – класичний інструмент, обранець хорошого смаку, перевірений часом, завжди цікавий. Chocolate – солодкий інструмент, здатний передати людям відчуття щастя і домашнього затишку. Вся музика Pianochocolate як для легкого фонового прослуховування, так і для вдумливого, наповненого смислом та емоціями сприйняття.

МІДНА –поетеса, арт-менеджер, піар-спеціаліст у сфері концертного промоушну і промо артистів. Лауреат третьої літературної премії видавництва «Смолоскип» (2013). Фіналістка проекту «Прогулянка з поетами» Міжнародного поетичного фестивалю «Meridian Czernowitz-2012». Переможиця конкурсу хайку Міжнародного фестивалю поезії «Spoke’n’Word on Tour» (кращий хайку було інстальовано у варшавському метро серед переможців з усього світу). Учасниця фестивалів «Ватерлінія», «Березневі коти», «De Libertate», «Трипільське літо», «Йогансен-фест», заходів порталу «Літфест», «Форуму видавців у Львові» та фестивалю «Книжковий Арсенал», художньо-поетично-видавничого проекту «Сни Salve». Член організаційної ради фестивалю відеопоезії «CYCLOP» і проекту «Поетична пошта». Ініціатор і куратор заходів за участю поетів, музикантів і акторів: «Сітар, табла і поети», «Високосна поезія», «Актори і музиканти читають дітям у Азбуковому Королівстві Магів та Янголів», «Озеленення території», вечора «Попіл і сніг» за мотивами фільму Грегорі Колберта. Куратор поетичної сцени «Мідний Гоголь» на «ГогольFest-2012». Перша публікація – у журналі «ШО» №7-8 (2012)