Неймовірні тексти, психоделічні мелодії, пульсуючі ритми злилися з харизмою поетів-музикантів в одне ціле і забезпечили неперевершений літературно-музичний  вечір. І це при тому, що за кілька годин до початку концерту сталося непередбачуване: машина, у якій їхав Юрко Іздрик з Калуша до Львова, потрапила у жахливу ДТП. Юрко та Ростислав Шпук, який був за кермом авто, дивом обійшлися лише гулями, порізами і синцями. Машина - розбита повністю, ремонту не підлягає… Переживши неабиякий стрес, Іздрик дійшов таки на презентацію і видав зі сцени такий шквал емоцій, настроєвості і драйву, що, якби не рана на голові поета, то ніхто б і не подумав, що цього ж дня він побував у епіцентрі серйозної аварії.

Героєм цього поставарійного концерту був не лише сам  Іздрик, а й збірка «Ю» («Видавництво Старого Лева»). Її інтимна і чуттєва поезія трансформувалася у музичні композиції, які мають усі шанси стати DRUMТИАТРівськими хітами. «Старих» хітів Іздрик&Семенчук&Гмиря на концерті також не бракувало. Звучала і «Щабля», і «Че Гевара», передавали привіт і Лєні… Почули меломани і пісні на поезію після«Ю»рівського періоду. «DRUMТИАТР – єдина група в світі, яка повністю відмовилась від репетицій, -розповідає Іздрик. -  Кожен наш виступ  - це унікальна шоу-програма , перформанс, який ніколи не повторюється.  Звісно, це - не стопроцентна імпровізація, маємо напрацьовану інструментальну базу, на якій базується кожен виступ. А ще певну програму, про яку домовляється за 5 хв до початку виступу».

«До появи віршів, що увійшли до «Ю», поезію як таку не писав, - зізнається Іздрик. - Це доволі нестереотипний шлях письменницької еволюції. Бо, зазвичай, автори починають саме з віршів. Потім іде мала проза, тоді крупна, за ними - есеїстка чи колумністика. Випадків, щоб люди починали з прози, а на старість писали вірші, як-от зробив я, не знаю. Хіба Набокова, але цей приклад мене не надихає. Та не писати зараз вірші не можу. Це виглядає як шалено цікава гра. У мозку раптом починає пульсувати якась мелодія чи ритм, а далі висипаються пазли, з яких треба лише скласти картинку. Кожне слово – це пазл. Картина – вірш. Це дуже концентроване заняття - писати цю поезію. Ти не  маєш думки, не маєш нічого, але маєш сконструювати з пазлів, які на тебе сипляться згори, картинку. Збрешеш і поставиш інакше слово – буде помітно. Публікація віршів в ЖЖ та у  facebook задовольняла мої авторські амбіції. Паперове видання – ініціатива видавництва. Пропозиція від «Видавництва Старого Лева» була п´ятою чи шостою, але такою, що відмовитися від неї я не зміг: повноколірне авторське видання, дизайн та ілюстрації до якого я зробив сам». 

“Видавництво Старого Лева”