Ми виходимо знов 

Ми виходимо знов на майдани надії.

І цвітуть прапори. І чорніє ОМОН.

І шикують колони горласті месії,

і пульсують артерії пружних колон.

Ми виходимо знов. Що нам врешті зосталось?

Від мовчань утомились і розчарувань

ті, що голос підняти колись не боялись,

й ті, що вперше проходять науку повстань.

Знов просвітлені і доброзичливі лиця,

і куди не поглянь – молоді, молоді!

Знову став на майдані той, хто не боїться,

в найпохмуріші дні не втрачає надій.

На майдани рішуче виходимо знову –

хай обачніший хтось визира із вікна...

За вікном усе те ж – полум´яні промови,

і вогонь почуттів, і холодна війна.

І не діждуться циніки й політзаброди

нас дурити чи на манівці повести.

Ті, що нині вдихнули повітря свободи,

незборимі в пориві дістатись мети!

22 листопада 2013 року