Учасники:

Катя Петровська

Юрко Прохасько

Книга Каті Петровської «Мабуть Естер» має ознаки сімейного роману, в якому крізь образи представників великої родини, розпорошеної по багатьох країнах Європи, просвічують події епохального значення. І водночас – риси роману-травелогу, в якому оповідачка подорожує крізь реальні та метафізичні світи у пошуках самої себе – власної ідентичності в історичному часі, географічному просторі та мовному обширі. Беззастережна ліричність оповіді озброєна всіма принадами модерного письма. Неймовірних історій, розказаних тут, могло б вистачити на створення грандіозної сучасної епопеї. Однак замість масштабної історичної панорами Катя Петровська пропонує нам інтимну мозаїку доль своїх близьких, які стали героями й заручниками часу. Від їхніх незвичних, карколомних життєвих кульбітів забиває подих.

Катерина Петровська народилася та виросла в Києві. Вивчала літературознавство та славістику в Тартуському університеті. В 1994-1995 навчалася в Стенфордському та Колумбійському університетах за стипендією ACTR. 1998 року захистила дисертацію присвячену поезії та прозі Владислава Ходасевича в Московському університеті. 1999 року переїхала до Берліну. Як вільний журналіст працювала для радіо «Мульті-культі», «Німецька хвиля», «Свобода», RBB і WDRУ 2013 році Катерині за роман «Vielleicht Esther» (Можливо Естер) було вручено одну з найпрестижніших літературних нагород Німеччини – Премію імені Інгеборг Бахман.

Юрко Прохасько – літературознавець, есеїст, перекладач. Лауреат премії ім. Фрідриха Ґундольфа та Австрійської державної премії з художнього перекладу «Трансляціо» (2008). Співзасновник і викладач Львівського психоаналітичного інституту (2010).Студіював ґерманістику у Львівському університеті (1987-1992) і навчався групового психоаналізу в Альтаусзее (Австрія, 1997-2007). Перекладає з німецької (серед інших твори Роберта Музіля, Йозеф Рот" href="https://uk.wikipedia.org/wiki/%D0%99%D0%BE%D0%B7%D0%B5%D1%84_%D0%A0%D0%BE%D1%82">Йозефа Рота, Генріха фон Кляйста, Франца Кафки, Юдит Германн, Ґоттфріда Бенна, Фрідріха Шляєрмахера, Інґо Шульце) і польської (Юзеф Віттлін, Ярослав Івашкевич, Лешек Колаковський). Друкується в часописах «Критика», «Ї», «Tygodnik Powszechny», «Die Zeit», «Kafka», «La Repubblica», «Falter».