«Країна призначення» – це розповіді про мандрівки різними куточками світу. Головний оповідач – іграшковий ведмідь Степан. Він мандрує світом і «звітує» про власні враження у листах до своєї хазяйки. Вражень у Степана безліч, адже і географія подорожей дуже широка. За словами Тетяни Давиденко, Степан не рахував кількості відвіданих країн. Побачити Степана та його подорожі можна завдяки ілюстраціям Аліни Гаєвої.

Степан щирий і безпосередній, його оповідь наповнена дотепними асоціаціями, літературними цитатами та відсиланнями до творів мистецтва. Як розповіла хазяйка ведмедя, «Степан любить цитувати, бо багато читає і має хорошу пам’ять». 

На запитання, чому обрала головним героєм своєї книжки ведмедя, авторка відповіла, що любить тварин, особливо ведмедів. «Вони мені здаються дуже гарними, колись маленька дитина моїх друзів спитала, чому я люблю ведмедів, чомусь відповіла: «Бо в них кумедно вуха до голови прилаштовані».

Читачами своєї книжки Тетяна Давиденко бачить всіх, хто любить книжки і читати. І, очевидно, тих, хто любить подорожі і ведмедів.

А от шанувальників американської літератури чекає мандрівка у США і Париж 20-х років ХХ століття, яка відбудеться під час знайомства з бестселером «The New York Times» – романом сучасної американської письменниці Поли Мак-Лейн «Паризька дружина», який українською переклала Ірина Вікирчак.

Це історія першої дружини Ернеста Гемінґвея Гедлі Річардсон. Власне, історія стосунків легендарного прозаїка та жінки, яка для нього стала своєрідним еталоном, адже саме з нею він порівнював усіх своїх наступних жінок. І, звісно, це оповідь про мистецьке середовище Парижа, в якому Ернест Гемінґвей, такий несподівано вразливий та незвично мало кому відомий, робив свої перші кроки до слави. Ґертруда Стайн, Езра Паунд – не персонажі, а цілком реальні люди, з якими спілкувалося, проводило багато часу молоде подружжя, мимохідь виловлюючи на паризьких вуличках та у богемних розмовах таємничий образ Джеймса Джойса.

Авторські стиль, манера оповіді створюють ефект відчуття власної безпосередньої присутності у місцях і часі подій. Як поділилася перекладачка Ірина Вікирчак під час інтерв’ю на «SHARK Radio», під час роботи над текстом вона відчувала щось подібне до того, що відбувалося з головним персонажем фільму Вуді Аллена «Опівночі в Парижі» («Midnight in Paris»).

Над подорожжю, з якої все починається, запрошує поміркувати книга німецького науковця, співголови «Центру цифрової культури» доктора Андреаса Бернарда. «Робити дітей. Нові репродуктивні технології та структура сім’ї. Донори сперми, сурогатні матері, штучне запліднення» – така її повна назва, що одразу окреслює основне тематичне коло матеріалу. Тут ідеться не лише про медичний та технічний, так би мовити, аспекти а й про етичний, правовий та культурологічний. Це праця не просто про ембріологію та її розвиток і зокрема про досягнення у галузі репродуктивної медицини – вона присвячена концепту сім’ї, власне, йдеться про повернення у суспільство цінності сімейної моделі «батько-мати-дитина».

Над перекладом книги «Робити дітей» працювала Олександра Григоренко. Вона висловила дві тези щодо того, чому виникла необхідність перекладу цієї праці українською: «По-перше, допоміжні репродуктивні технології стають буденністю і змінюють життя все більшої кількості людей, їхня роль у житті сучасного суспільства вимагає осмислення. По-друге, Україна довгий час вважалася Меккою репродуктивного туризму. Дослідження, пізніші й «мобільніші» за Бернардове, доводять, що «дешевші» країни вже успішно конкурують з Україною, але надзвичайно важливо актуалізувати цей аспект, бо це, зрештою, теж частина нашого іміджу в світі». Цільову аудиторію книжки Андреаса Бернарда Олександра Григоренко коментує так: «Культурологи, соціологи, медики й усі, хто цікавиться цими питаннями. Остання група, напевне, у першу чергу, бо книга написана дуже популярно».

Книга «Робити дітей» була написана і видана українською мовою завдяки фінансовій підтримці з коштів програми «Основи культурної інтеграції» Констанцького університету та підрозділу «Лабораторія досліджень цифрових культур» університету Льойфана, Люнебурґ. Переклад книги був здійснений за підтримки Goethe-Institut в Україні.

Специфіка видання вимагала спеціальної наукової консультації. Видавництво висловлює щиру вдячність за консультування професору, президенту Української асоціації репродуктивної медицини, академіку Української академії наук Юзьку Олександру Михайловичу та кандидатці медичних наук, доцентці, директорці клініки «Медичний центр лікування безпліддя (м. Чернівці) Юзько Тамарі Анатоліївні.

Над дизайном книг «Паризька дружина» та «Робити дітей» працювала Анна Стьопіна.

Познайомитися з книгами, їхніми авторами та перекладачами і замовити видання за передпродажною ціною можна на сайті «Видавництва 21»:

«Країна призначення»: http://www.books-xxi.com.ua/products/kraina-priznachennya

«Паризька дружина»: http://www.books-xxi.com.ua/products/parizka-druzhina

«Робити дітей»: http://www.books-xxi.com.ua/products/robiti-ditej