Головна\Події\Презентації

Події

06.05.2022|13:58|Буквоїд

Побачила світ книга Тетяни Череп-Пероганич «20 віршів про Маму»

У видавництві «Час Змін Інформ» (директор Костянтин Климчук) вийшла друком чергова збірка поезій письменниці, журналістки, громадської діячки Тетяни Череп-Пероганич «20 віршів про Маму». Це своєрідна присвята мамі авторки та всім українським матерям, які сьогодні несуть на своїх плечах тяжкий тягар війни.

У книжці зібрано поезії різних років, які поетка писала про найдорожчу людину – маму. Деякі з них написані на початку повномасштабного вторгнення ворога в Україну, коли з рідними людьми, які понад місяць перебували в окупації, авторка не мала ніякого зв’язку.

Онлайн презентація збірника відбулася у минулий четвер, 6 травня за підтримки Національного музею літератури України. Модерувала захід поетеса, науковиця Тетяна Шептицька.

Редактор збірки письменниця Інна Ковальчук. Технічна редакторка Тетяна Виговська. Ілюстрації для книжки виконані художницею Олександрою Кондратенко.

 

***

– Мамо, ну як ти?
 – Зварила собі та котові їсти.
Коли щось роблю, менше думається про лихо.
Минулої ночі так гепало, що ні лягти, ні сісти.
А зараз тривожно, але хоча б на трохи все стихло.

За мене не бійся. Озброєна твоя матір.
Нездужаю відбиватись, та то справа друга.
Сапа є в сараї, сокира, ще дві лопати...
Сміятись, не плакати. Але трохи стомила напруга.

Сусіди заходять. Вистачить їсти і пити.
Ми тут всі один за одного стіною.
Ви тільки себе бережіть, дорогі наші діти.
Побачимося, не плач, ще цією весною...

І що тому ворогові на землі нашій треба?!
Пора ж така саме, гляди – вже й городи орати.
Учора пташки перелітні собою заслали півнеба.
 Підсніжники перші з’явились в садку біля хати.

А там, і незчуєшся, прийде у клопотах літо…
Не плач, я ж сказала: ми всі тут насправді стіною.
Себе тільки ви бережіть, дорогі наші діти.
Побачимось, доню, дасть Бог, ще цією весною…

 

Мамин борщ

Полю часник, змагаюсь з бур’янцями.
Над головою хрущики гудуть.
Весна злилась в екстазі з небесами,
Спокою моїй музі не дають.
 А з хати пахне борщиком зеленим.
Сапу лишаю, накрапає дощ...
У чому щастя – запитайте в мене.
Та в тім, що саме мама варить борщ.

 

***
Притисни, мамо, до грудей міцніше.
Біль в серці подолати зможеш ти.
Мені не легко нині. Та, між іншим,
Я вже на півдорозі до мети.
І не питай, де зі шляху звернула.
Важливо те, що не спинила біг.
З тобою поруч я про все забула.
 І, більш того, – пробачила усіх.
Ти теж пробач мені мою утому.
Теплом по-материнськи огорни.
Як добре вдома, як же добре вдома!
І важко як буває між людьми… 



коментувати
зберегти в закладках
роздрукувати
використати у блогах та форумах
повідомити друга

Коментарі  

comments powered by Disqus


Партнери