Re: цензії

18.01.2026|Ігор Зіньчук
Перевірка на людяність
16.01.2026|Тетяна Торак, м. Івано-Франківськ
Зола натщесерце
16.01.2026|В´ячеслав Прилюк, кандидат економічних наук, доцент
Фудкомунікація - м’яка сила впливу
12.01.2026|Віктор Вербич
«Ніщо не знищить нас повік», або Візія Олеся Лупія
Витоки і сенси «Франкенштейна»
11.01.2026|Тетяна Торак, м. Івано-Франківськ
Доброволець смерті
08.01.2026|Оксана Дяків, письменниця
Поетичне дерево Олександра Козинця: збірка «Усі вже знають»
30.12.2025|Ганна Кревська, письменниця
Полотна нашого роду
22.12.2025|Віктор Вербич
«Квітка печалі» зі «смайликом сонця» і «любові золотими ключами»
22.12.2025|Тетяна Торак, м. Івано-Франківськ
«Листи з неволі»: експресії щодо прочитаного

Події

01.07.2014|08:23|Буквоїд

Помер Анатолій Дімаров

29 червня пішов з життя український письменник, лауреат Державної премії України імені Шевченка (1982) Анатолій Дімаров.

Анатолій Дімаров народився 5 травня 1922 у Миргороді в сім´ї вчителя Андроника Гарасюти. Коли родину розкуркулили, батьки задля безпеки дітей розлучилися: мати вказала, що чоловік помер, змінила документи і дала дітям своє дівоче прізвище. Анатолій виріс під прізвищем Дімаров.

У повоєнні роки працював у газеті «Радянська Волинь». У 1949 році він видав першу збірку оповідань «Гості з Волині».

Протягом 1950–1951 років Анатолій Дімаров навчався в Літературному інституті імені Горького в Москві. У 1951–1953 роках — у Львівському педагогічному інституті.

Закінчивши навчання, працював редактором у видавництвах.

Письменник є автором нарису «Дві Марії», збірки оповідань та новел «На волинській землі», «Волинські легенди», «Через місточок», повісті «Син капітана», збірки повістей та оповідань «Жінка з дитиною», романів «Його сім´я», «Ідол», «І будуть люди». 

Творчий доробок письменника становить кілька десятків томів.

Прощання з Анатолієм Дімаровим відбудеться 2-го липня, об 11.00, в Будинку Письменників (вул. Банкова, 2). Похорон на Байковому кладовищі.

"Буквоїд" висловлює щирі співчуття рідним та близьким Анатолія Дімарова.



Додаткові матеріали

Анатолій Дімаров: «Я все життя прожив під псевдо, як оунівські вояки»
30.05.2012|08:00|Новинки
Анатолій Дімаров. «Для чого людині серце»
коментувати
зберегти в закладках
роздрукувати
використати у блогах та форумах
повідомити друга

Коментарі  

comments powered by Disqus

Останні події

19.01.2026|15:42
«Книжка року’2025»: Парад переможців: Короткі списки номінації «Дитяче свято»
14.01.2026|16:37
Культура як свідчення. Особисті історії як мова, яку розуміє світ
12.01.2026|10:20
«Маріупольська драма» потрапили до другого туру Національної премії імені Т. Шевченка за 2026 рік
07.01.2026|10:32
Поет і його спадок: розмова про Юрія Тарнавського у Києві
03.01.2026|18:39
Всеукраїнський рейтинг «Книжка року ’2025». Довгі списки
23.12.2025|16:44
Найкращі українські книжки 2025 року за версією Українського ПЕН
23.12.2025|13:56
«Вибір Читомо-2025»: оголошено найкращу українську прозу року
23.12.2025|13:07
В «Основах» вийде збірка українських народних казок, створена в колаборації з Guzema Fine Jewelry
23.12.2025|10:58
“Піккардійська Терція” з прем’єрою колядки “Зірка на небі сходить” у переддень Різдва
23.12.2025|10:53
Новий роман Макса Кідрука встановив рекорд ще до виходу: 10 тисяч передзамовлень


Партнери