Володимир Антонович віддавна був знайомий читачам своїми гуморесками, які друкувалися на сторінках періодики. А в 1996 році вийшла друком його перша книжка гумору й сатири «Фейлетонна епоха», з якої стало зрозуміло, що гумор для автора не просто літературне захоплення, а щось значно більше. Можна сказати, що творчість Луценка-гумориста стимулював злам у суспільному житті – розпад Радянського Союзу, а також смішне й потворне, що з тим було пов’язане. На думку письменника Віктора Савченка, В.А. Луценко був одним із тих, хто першим помітив, що «король голий», а також людей котрі вдавали, що не бачать «королівської наготи». Все те вихлюпнулося на сторінки редагованого ним сатиричного журналу «Носоріг».

Як і багато хто з письменників, Володимир Антонович заробляв собі на хліб журналістикою: працював заступником редактора дніпродзержинської (нині – м. Камʼянське)  міської газети «Дзержинець» (1972–79), завідувачем відділу культури дніпропетровської обласної газети «Днепровская правда» (1981–84), головним редактором Дніпропетровської обласної державної телекомпанії (1986–2001). Був редактором сатиричного журналу «Носоріг літературний» та альманаху «Степова Еллада».

Саме журналістика привчила автора до ощадливого слова. Через те його гуморески – короткі за формою, проте місткі за змістом. Як і переважна більшість письменників цього жанру, він віддавав перевагу соціальній темі перед побутовою. Дії його героїв так чи інакше проектувалися на ваді політичної і державної системи, що їх породила.

Творчий доробок В.А. Луценка здебільшого складають прозові твори, але не цурався він і поетичних, римованих. Бачимо їх, приміром, у книжці «Синдром Носорога».

У 2003-2005 – відповідальний  секретар, 2013-2020 – голова правління Дніпропетровської обласної організації НСПУ.

Володимир Антонович – автор 10 книжок, зокрема збірок сатири та гумору «Фейлетонна епоха» (1995), «Товариші-хапуни» (1996), «Дохлін та Пройдохін» (1998), «Синдром Носорога» (1999), «О, яка це екзотика – політична еротика» (2000), «Поцілунок Сатани», «Рафаель і юшкоїди» (обидві – 2001), «Гримаси ринкового монстра» (2005), «Курйози та метаморфози» (2011), «Світлотіні» (2018); усі – Дніпропетровськ).

Як голова правління Володимир Антонович сумлінно виконував свої обов’язки, дбав про потреби письменників, налагоджував зв’язки з міською та обласною державною адміністрацією.

Члени ДОО НСПУ висловлюють глибоке співчуття родині В.А. Луценка з приводу втрати чоловіка, батька та дідуся.

Пам’ять про Володимира Антоновича назавжди залишиться в наших серцях.

Дніпропетровська обласна організація

Національної спілки письменників України