Як зазначив модератор вечора Артем Галкін: «Бедлам у «Х.Л.А.М.і», вони самі обрали одне одного». Зала переповнена, початок із приглушеним світлом…

«Бедлам» – це не бардак і зовсім не те, що ми звикли розуміти під цим словом. Бедлам – це психлікарня, божевільня. Це реальна історична установа – відома лікарня для психічно хворих, що існувала протягом кількох століть у Лондоні. Бедлам – це зоопарк, де можна купити квиток, і порозглядати «істот», тобто пацієнтів, замкнених у клітках. Бедлам – це збірка поезії для тих, хто так і не вирішив, хто він у своєму «Бедламі». Або для тих, хто шукає виходу із нього.

Презентація поєднала в собі поезію, музику, а також театралізовані моменти. Частина віршів лунала під зворушливі мелодії у виконанні Богдана Воєвуцького, частину письменниця виконала разом із сестрою – Мариною Миколаєнко, яка грала на гітарі.

Діалог із присутніми  різко змінював настрій – від найтиповіших запитань, відповіді на які вже лунали не раз з уст Алли Миколаєнко на презентаціях перших книжок, до тем, які зачіпали найособистіші творчі моменти.

На заході були присутні: видавець  Володимир Даниленко, дизайнер Павло Мейта, а також автор ілюстрацій Олександра Кусковець.

Усі гості стали учасниками поетичного перформансу від авторки, пацієнтами відповідних палат, від першої до шостої. Найгучнішою стала палата №6, де письменницю підтримувало її літературне угруповання «Кожен дев’ятий».

Настрій. який пронизував презентацію, межував із магічним. Кожне слово, кинуте в натовп, розліталося, бедламилося, і для кожного гостя знаходило своє значення. Музика додавала куражу, поезія розливалася в келихи, а світло втрачало сенс.

Фото: newspravda.com