Над перекладом сербською працюють українська славістка, перекладачка Алла Татаренко та сербська перекладачка, україністка Мілена Іванович. Нагадаємо, що книга вийшла 2016 року у «Видавництві 21» і того ж року – у Польщі, в перекладі Богдана Задури та Марека С. Задури («50 procent racji», видавництво «Warsztaty Kultury w Lublinie»). 

Переклад і видання книжки у Сербії буде здійснено за підтримки програми перекладів від Українського інституту книги TranslateUkraine. Проєкт від видавництва «Kulturni centar Novog Sada» серед 57 інших, що перемогли у конкурсі від Translate Ukraine. Переможці отримають часткове відшкодування витрат на переклад і видання. «На підтримку видання цих книжок буде витрачено 135 890 євро та 27 000 гривень з державного бюджету. […] Інститут частково відшкодовуватиме витрати видавця після публікації книжки та надсилання звіту», – зазначено на сайті Українського інститут книги.

Сербське видання «50 відсотків рації» від українського відрізнятиметься не лише мовою, а й, частково, змістом. «Від українського видання сербське відрізнятиметься десь на сім чи вісім текстів, – розповів Олександр Бойченко. – До речі, польські «50 відсотків рації» також відрізняються від українських. Принцип відбору в обох випадках був один і той самий: я повикидав тексти, в яких було забагато незнаних іноземним читачам українських внутрішньополітичних реалій, а натомість вставив тексти більш, так би мовити, загальнолюдські чи, точніше кажучи, психологічно-побутові. Звичайні життєві пригоди і способи реагування на них – це речі типові й досить легкі для розуміння, незалежно від того, трапляються вони у Києві й Чернівцях чи в Белграді й Новому Саді».

Як сприймуть сербські читачі сюжетну публіцистику Олександра Бойченка, довідаємося вже наприкінці 2020 року, а поки ми поцікавилася в автора, чим, на його думку, сучасним сербам може бути цікавою, а головне – корисною, книжка «50 відсотків рації». «Ні, корисною – це не головне. Вона й українцям нічим не корисна, – міркує Олександр Бойченко, – то що вже говорити про сербів. Зрештою, мені взагалі важко говорити про сербів, бо я в Сербії ще ніколи не бував. Але можна припустити, що всі ми – жителі слов’янських посткомуністичних країн – маємо багато спільних рис. Комплекс жертви і комплекс меншовартості у поєднанні з манією величі, героїчні поразки й ідіотичні помилки, нарікання на несправедливість історичної долі, але й специфічний шибеничний гумор – це те, що так чи сяк нам усім притаманне. А чи буде сербам цікаво читати конкретно мої тексти? Будь-яка книжка у кожній країні має бодай кілька сотень потенційних читачів. Питання тільки в тому, чи вони, тобто читачі і книжка, перетнуться. Але це вже від мене ніяк не залежить».

Перекладачка Алла Татаренко вважає, що тексти Олександра Бойченка мають багато шансів стати вельми популярними у Сербії. Саме вона порекомендувала книжку «50 відсотків рації» для перекладу, коли до неї звернувся сербський поет Ален Бешич з пропозицією видати якісну українську есеїстику. «Коли відомий сербський поет Ален Бешич (книжка якого, сподіваюся, з’явиться цього року в поетичній серії «Видавництва 21») запропонував видати в Новому Саді переклад якісної української есеїстики, захотілося, щоб це була книжка Олександра Бойченка, – розповіла Алла Татаренко. – Його «Щось на кшталт шатокуа» вже багато років читаю зі своїми студентами, додаючи до лекцій про постмодерну літературну критику й есеїстику нові твори цього блискучого літератора. А коли вирішила порадитись з майбутнім видавцем Бешича і актуальним видавцем Бойченка Василем Дроняком, виявилося, що наші смаки співпадають».

З белградською перекладачкою Міленою Іванович, яку запросили до співпраці у цей проєкт, Алла Татаренко вже має досвід спільного перекладу. Вони разом працювали над сербським перекладом «Перверзій» Юрія Андруховича, «Антології українського постмодерного оповідання» Юрія Винничука. До роботи над книжкою «50 відсотків рації» перекладачки підійшли демократично і дещо фаталістично: «І склалося так, що «50 відсотків рації», книжку, в якій поєднуються життя й література, веселощі й сум, книжку жанрово гетерогенну, перекладатимуть сербська україністка та українська сербістка. А коли будемо дискутувати, кожна матиме 50 відсотків рації. А от поділити текст порівну не вийшло. Домовилися «йти назустріч» одна одній: Мілена почала перекладати з першого тексту, я – з останнього. Моя сербська колега настільки захопилася книжкою, що одразу сіла її перекладати і тепер не може зупинитись. Поки я приймала іспити, вона вже переклала майже половину книжки! Це чудово, бо є знаком того, що есеї Олександра Бойченка зацікавлять сербських читачів. Уже маємо прекрасну першу читачку!»

Алла Татаренко також зауважила, що вже у процесі перекладу з’ясується, чи потрібні будуть для сербського видання «50 відсотків рації» спеціальні коментарі: «Чи потрібні будуть коментарі – покаже переклад. Добре, що цю книжку перекладає сербка, яка відчує необхідність пояснити потенційно незрозуміле, і, можливо, непогано, що її перекладає українка, яка допоможе це пояснити. Сподіваюся, що «50 відсотків рації» припадуть до душі сербським читачам, які високо цінують інтелектуалізм і емоційність, щирий сміх і мудру, щемку іронію».