Re: цензії

Народився 23 травня 1965 року у Івано-Франківську. Після школи працював на ремонтно-механічному заводі помічником токаря, відтак електриком-наладником.

Закінчив історичний факультет Івано-Франківського педагогічного інституту ім. В. Стефаника (тепер — Прикарпатський університет імені Василя Стефаника) (1988).

У 1988—1998 роках працював учителем історії і правознавства та викладачем (з 2001 року — старшим викладачем, з 2004 року — на посаді доцента) Західно-українського економіко-правничого університету. Твердження про наявність у Володимира Єшкілєва наукових ступенів та звань, в тому числі й зарубіжних вишів та установ, не підтверджуються ВАК України.

З 1996—1998 роках видавав нерегулярний часопис «Плерома», а з 2001 року — редактор літературного часопису «Потяг 76», з 2002 року — журналу «Ї», з 2006 року — журналу «Київська Русь», у 2008 році — випустив перші числа часописів «Сноб» і «Золота каста», які так і не стали популярними в читачів. Автор «авторських колонок» у ряді західноукраїнських газет.

В 1998—2007 роках здійснив поїздки до Ізраїлю, Франції, Італії, Єгипту, Індії та Тибету.

Член Асоціації українських письменників. Живе в Івано-Франківську.

В 90-х видавав себе за послідовника філософії традиціоналізму Р. Генона та Ю. Еволи (видаючи спеціальні тематичні випуски журналу "Четвер"), пізніше перейшов на ліберальні позиції, співпрацюючи з журналом «Ї» та іншими ліберальними виданнями.

Володимир Єшкілєв — автор роману «Адепт», написаному у співавторстві з Олегом Гуцуляком (Івано-Франківськ: Лілея-НВ, 1997; Харків: Клуб Сімейного Дозвілля, 2008), книги прози «Візантійська фотографія» (Л.: Сполом, 2002), один з авторів проект-касети «Тетрархія» (Галич, 1995) (його твори вміщені під назвою «Парадокс Хомського: Оповідання, поезії») та спільної з Андрієм Пустогаровим збірки поезій «Диптих» (М.: Некоммерческая издательская группа Э. Ракитской («ЗРА»), 2001), літературознавчого есе «Воццекургія Бет» (Івано-Франківськ: Лілея-НВ, ипісогпиз, 1998); опубліковане також у книзі Іздрика «Воццек & Воццекургія», Львів: Кальварія, 2002), підручника «Історія релігії» (Снятин, 1992), низки оповідань, філософських есе і віршів, багатьох словникових гасел у глосарійному проекті «Четверга» (1992. — Ч. 1 (3), упорядник глосарійного корпусу «Малої української енциклопедії актуальної літератури» (Плерома. — 1998. — Ч. 3), автор концепції проекту «Імперія» журналу «Четвер» (1993. — Ч. 4), консультант «Південного акценту» (Москва, 1999) та інших проектів.

У львівському видавництві «Кальварія» підготовлено до друку окремою книгою роман Володимира «Пафос». Роман «Адепт» уперше опублікований у «Сучасності» (1995. — Ч.1, 2; окремим виданням - у видавництвах "Лілея-НВ", 1997 та "Книжковий клуб". 2008), а уривки з нового роману «Пафос» — у «ї» (2000. — Ч. 17), «Форма(р)ті» (2001. — 4.1) та «Кур´єрі Кривбасу» (2001. — Ч.142).

Повісті друкувалися у журналах «Четвер» (1990. — Ч.2: «Гавані Сірту») та «Сучасність» (1996. — Ч.9: «Конспект відкритого уроку»). Мала проза Володимира оприлюднена у журналах «Перевал» (1993. — 4.1), «Четвер» (1993. — Ч.4; 1996. — Ч.7; 2000. — Ч.9; 2002. — Ч.15), «Кур´єр Кривбасу» (1995. — Ч.36; 1997. — Ч.87-90), «Плерома» (1996. — Ч.1-2) та ін.

Його твори увійшли у хрестоматійний додаток «МУЕАЛ» (Плерома. — 1998. — Ч.З: оповідання «Місто термітів» та «Квадрати чорний та червоний»). Філософська есеїстика письменника опублікована у «Перевалі» (1992. — Ч.2: «Князь жаху»), «Четверзі» (1993. — Ч.4: «Знак Імперії»; 1993. — Ч.5: «Герменевтика Росії» та ін.), «Плеромі» (1996. — Ч. 1-2: «Делоський нирець»; 1998. — Ч.З: «Повернення деміургів»), «Кальміюс» (2000. — Ч.3-4: «Людина без титула»), а літературознавчі статті — у часописах «Література плюс» (1999. — Ч.9-10), «Критика» (2000. — Ч.5) та "Форма(р)т) (2001. — Ч.1, 2).

Письменник має потяг до розігрування можливого канону сучасної літератури та різноманітних «інтелектуальних» провокацій у літературному процесі. У прозі Володимира Єшкілєва передовсім приваблює філософський струмінь і намагання означити таємницю символів і знаків. Володимир є також ідеологом т. зв. «станіславського феномена». Оповідання «Вічне повернення» та «Квадрати чорний та червоний» вперше надруковано у проект-касеті «Тетрархія» (Галич, 1995). Останнє було також уміщене того ж 1995 р. і в журналі «Кур´єр Кривбасу» (ч. Зб).