Завантажити

вони давно розіп'яті:
уникнути тавтологій, завчити спасенні молитви,
битись чолом об стіну, бути прислужником світла.

Обрати останній варіант, завалити державні тести,
наперекір цим віршам... Знайти своє місце в серці.

Ось що повинні робити чорні янголи,
ось у що їм необхідно вірити,
кожний пішак мріє стати Архангелом,
кожен Архангел не сміє мріяти...

***
а давай просто залишимося друзями. з певними перевагами.
у нас буде з тобою агапе, або ж сторге.
м'ятний чай. посиденьки перед телевізором.
і сигарети, чесно розділені навпіл.
ти підсадеш мене на морісона. я відкрию тобі бреговіча. і разом - через декілька місяців - ми створимо свій сленг, свою потаємну семантику.
а давай я буду писати казки, милі готичні історії, а ти їх проілюструєш.
скажімо, я напишу про Дівочу вежу. висушене море, нафтові цямрини, дива і злого цара, який вбив свою доньку і одружився на її нареченому.
або ні. давай просто існувати в різних площинах, аж доки не прийде кресляр і не проведе між нами довгу чітку лінію, щоб ми зблизилися.
та чи варто нам зближуватися?

***
давай вип'ємо щось пекучо солодке
з терпким присмаком на губах
притиснемось ближче один до одного
зітремо полюси переборемо страх
давай викреслимо банальність
просто скажемо купу знайомих слів
забудемо про ту номінальність
що розрізняє нас і водяні знаки
на купюрах наших Всесвітів
давай рухатися в одному темпі
давай кричати в одне горло
малювати єдиним пензлем
пейзажі спільного мегаполісу
відкривай же швидше наступну пляшку
відкорковуй мене я буду наступна
а потім - хочеш - вдягай фуражку
і вмикай мелорінг: абонент недоступний

***
В цій країні навіть крематорії видаються раєм
коли кожного вечора люди в смугастих масках
стукають в двері прикладом
і хтось неодмінно зникає
що життя - холодний підвал, побої,
самотність, затягнута жовтим шнурком
у червоний стяг -
така собі підвішена самотність
з портретом вождя на грудях,
але стріляють не в серце - стріляють в лоб!
що тобі снилось, авроро?
вигрібні ями геноциду?
пшеничні колосся голоду?
сухий закон? залізна завіса?
гласність?
за що боровся, корчагін?
за що боровся?
ця країна - розчавлений слайдер,
вибитий зуб, залита клавіатура.
плач, повоєнна фінляндія,
плачте, хіросіма і нагасакі,
плач, америко,
плач, колоніальний світ.

***
під стягами падучих півкуль
перетинаючи дроти кріпацтва
розмахуючи зброєю в такт
глобально важливого гімну
моє покоління - діти що
стали заручниками свободи -
розпиватимуть портвейн
і танцюватимуть
вони будуть боротися за контрактом
отримуючи щомісяця зарплатню
а потім пенсію військовослужбовців
їхнє коріння не матиме значення
їхні країни втрачатимуть назви
з черговим пострілом
заряджених на радіації рушниць
їхня боротьба - опозиція колишній етиці
їхні очі - виклик мінздраву
вони не хочуть щастя
їм невідома любов
вони ті, яких називають поцами
аутсайдери в стилі мілітарі
сепаратисти розірваної планети


***
кажуть, моїм текстам недостатньо драйву і ритміки,
вони впиваються
безліччю гвіздків
і починають свербіти
на язиці,
загравати зі свідомістю і геніталіями,
перетворюватися на монад
і змінюватися зі швидкістю калейдоскопних скельць.
кажуть, я була свідком трьох світових війн,
декламувала бродського
під гарматний залп
і сама була теж
бродським.
вдягала смокінг на світських прийомах, палила, бавилася римами,
занудно читала свої вірші, сперечилася і врешті емігрувала
щоби потім усі звинувачували мене в національності,
добре, що колір шкіри був чисто білим. або ні, все було інакше -
я фріда кале, ексцентрична художниця зі зрощеними бровами,
пишу свої портрети в різних варіаціях, кохаю бабія -
теж художника, який іноді трахає мою сестру,
в мене проблеми з ногами, я вдягаю спідниці,
а мій художник каже: маленька, давай в Ніццу,
там весело, там карнавал, море вина і бал...
і ось я його дружина, я прикута до ліжка,
навіщо ноги коли є крила?
навіщо йти, якщо можна лежати?
навіщо продаватись, коли ти принцеса
і на виставку привезуть тебе на палантіні?
А потім - коли Троцького завалять через мене - тобто Фріду - ту що Кало -
і життя перетвориться на куб морфіну, я (чи то вона) напише
ПІТИ РАДІСНО І НІКОЛИ НЕ ПОВЕРТАТИСЯ!
піти з піснею і нікому не підкорятися
і нехай ця історія перетворилася на лайм від текіли
і нехай мої тексти нудні, неритмічні і далекі від досконалості
незважаючи на те, що я встигла бути і бродським і фрідою і можливо, навіть джексоном
я не буду йти, не буду мінятись на крила, я завжди, я - війна, я - все...

***
в цистернах перевозять сніг
вперемішку з китайським крамом
старий контрабандист закурює
випускає дим і каже:

знаєш, життя - то Божий безлімітний трафік -
не помолився вчасно і тебе відключили

його слова нанизуються на рейки
розбиваються вантажним потягом
і лишаються десь позаду
наодинці з рожевим гравієм

знаєш, старий, життя - це шерхлий язик,
обпечені славою губи,
надломлені списи
в боротьбі з невидимим ворогом
в зляганні з

читати