Завантажити

шлях до сестриці Оленки.
В е р н и г о р а. Твоя правда, брате.
В е р н и д у б. Не залишимо сестри, не повернемось додому, пеки її не розшукаємо.
Б і ж у - й - н е - н а б і ж у с я. Шукатимемо сестру.
В с і. Шукатимемо сестру!
Ї м – і – н е – н а ї м с я (припадає вухом до каменя). Чую... (Злякано). Я чую, земля гуде. Це Змій летить. Ховаймося! (Метушиться. куди б сховатися).
К о т и г о р о ш к о. Оце такий ти, брате? Оце так ти боїшся Змія? Нехай прилітає, будемо з ним битися.
К р у т и в у с. Твоя правда, брате.
 
Пролітає Змій.
 
К о в а л ь. Бачу його в небі.
В е р н и д у б. Ія вже бачу.
К о в а л ь. Дозволь мені, Котигорошку, лишитися з тобою. Я, може, ще тобі в пригоді стану.
К о т и г о р о ш к о. Та я і так не знаю, як уже дякувати вам.
К о в а л ь. Не треба мені подяки. Віднині я твій слуга на всяке добре діло.
К о т и г о р о ш к о. Ні, не слугою мені будьте, а другом вірним.
К о в а л ь. Гаразд, я буду і тобі, й твоїм братам вірним другом.
 
Всі брати дякують йому за це.
 
Ї м - і - н е - н а ї м с я. Шумить... Ви чуєте?
В е р н и г о р а. Он він сідає на узбережжі.
В е р н и д у б. Крила згорнув.
 
Шум стихає.
 
Б і ж у - й - н е - н а б і ж у с я. Дивіться, дивіться, сюди йде.
В е р н и д у б. Нехай іде. Я дуже злий на нього. Он скільки літ найкращих він одібрав у мене. Цього я не прощу йому і буду битися з ним не на життя, а на смерть.
В е р н и г о р а. І я з ним битимуся знову.
В с і. Всі будемо битися.
К о т и г о р о ш к о. Ні, брати мої, зі Змієм говоритиму я сам. А ви йдіть он туди, щоб Змій вас навіть не бачив.
В е р н и д у б. Ми б підсобили тобі, брате.
В е р н и г о р а. Допомогли б.
К о т и г о р о ш к о. Ні, ні, я сам... Я хочу з ним зустрітися віч-на-віч.
К р у т и в у с. Будь обережним, брате, і Змія стережись.
К о т и г о р о ш к о. Добре, добре...
В е р н и д у б. Я бився з ним, і він мене переміг.
В е р н и г о р а. І я бився з ним — він і мене переміг.
П' ю - і - н е - н а п' ю с я. Коли потрібна буде наша допомога,— гукнеш. Ми всі одразу прийдемо сюди.
К о т и г о р о ш к о. Гаразд.
Б і ж у - й - н е - н а б і ж у с я. Не забувай про нас. Лиш тільки свиснеш, ми всі зразу з'явимось сюди.
К о т и г о р о ш к о. Спасибі, брате!
К о в а л ь. Гуртом би вдарити на Змія.
В с і. Не забувай же, ми будемо недалечко. Ти тільки знак додай...
К о т и г о р о ш к о. Спасибі вам, брати, спасибі.
Ї м - і - н е - н а ї м с я. Я теж з вами... Я боюсь тут залишатися... (Спиняється біля Котигорошка). Брате, а чи немає в тебе хоч сухарика?
К о т и г о р о ш к о. Нема.
 
Всі виходять. Котигорошко сідає під калиною. За сценою чути голос Змія:
“Чую, чую, людським духом пахне”. Входить Змій.
 
(Йде йому назустріч). Ти не помилився. Люди тут є.
З м і й. Агов, хлопче, чого тобі тут треба?
К о т и г о р о ш к о. Тебе, коли ти є той самий Змій, що полонить людей, кров'ю людською впивається.
З м і й. Ха-ха-ха! Це я!
К о т и г о р о ш к о. Довго тебе шукав. Хочу розпитатися, хочу сестру визволити з неволі.
З м і й. Ха-ха-ха! Про сестру думаєш, а знайдеш тут зараз свою смерть. Я з твого серця крові наточу й нап'юся. Признавайся, хто ти є, бо зі мною може мірятися силою тільки Котигорошко. Та він іще молодий і живе так далеко, що сюди і ворон його кісток не занесе.
К о т и г о р о ш к о. Ворон кісток не занесе, а добрий молодець сам прийде.
З м і й. Хотів би я глянути на твою силу.
К о т и г о р о ш к о. Ти спершу покажи свою силу.
З м і й. Ось моя сила. (Бере в руки камінь). Сам бачиш,— камінь твердий, а дивися, що з нього зараз буде. (Здавив, посипався тільки порох).
К о т и г о р о ш к о. Е, це дурниці! Здави так, щоб з нього юшка потекла. (Здавлює камінь, біжить вода). Отак дави, отак-о!
З м і й. Ану, хто сильніше засвище? (Свиснув, аж з дерев листя посипалось). Послухаю тебе.
К о т и г о р о ш к о. Зажмурся, бо коли я свистітиму, то в тебе очі можуть на лоба повилазити.
 
Змій заплющує очі.
 
(Свистить і палицею б'є Змія). А що, Змію, чи добре свищу?
З м і й. Правду кажеш. Мало очі не повискакували. Ну, тепер бачу я, недарма ти нахвалявся. А перед тим як битись, я мушу знати, хто ти є.
К о т и г о р о ш к о. Я — Котигорошко.
 
Музика.
 
З м і й (придивляється). Котигорошко. Впізнав... (Відступає вражений, зводить руки догори, кричить). Ти світу сонця більше не побачиш!
К о т и г о р о ш к о. (перекидає перстень з лівої руки на праву, сміється). А що, Змію, не діють твої чари?
З м і й (знітившись). Може, будемо миритись?
К о т и г о р о ш к о. Ні, будемо битись!
З м і й. Ну, бий ти першим.
К о т и г о р о ш к о. Ні, бий ти першим!
 
Починається двобій.
 
З м і й (знесилившись). У тебе є батько?
К о т и

читати