Завантажити

вже за шоломами в кощейській блекоті єси?

***

«А ти чув, братєлло,
Одному хачеві не дали тіпа
Премію малу Шевченківську
(а чого «малу» – хєр його знає
Може тому, що Тарас писав
«Малих отих рабів німих»?)
Та хєр з ними, з рабами
Так от чуваку не дали премію
Бо в нього у расказі лісоруби
Були бухими в сраку і їхали в автобусі
(а для премії тре’було шоб тверезі)
Во попав, чувак! Возслівимо ж!»
«Ну той шо? Чого він попав?»
«Ти ніц не всасуєш, братєлла!
П’яний український лісоруб –
Кепська прикмета та ше й у автобусі
Він ганьбить Україну в очах світу
Нас із-за цього лісоруба хрєнова
Не пустять до Европи
Цей отвір европейського вікна
Стане ще вужчим для нас
А ти ще підключи старця Фройда
І розшифруй – як його? – архетіп
Виходить що п’яний член-лісоруб
Хоче пробитися до забитого автобуса
За Фройдом спроба згвалтування
Стаття обтяжуючі обставини
Бухий лісоруб хтів осквернити
Неньку-Україну
Перверзії адюльтер жаботрахомахія...
Ну шо брат запеленгував писателя?
Пиши лист-звернення до єзуїтів
Чи ж пак Нацкомісії
Хай починають аутодахве
А тверезі у шкло европейського вікна
Лісоруби най заготовляють дрова
Для полум’яного вогнища моралі...»
Отак бо після ток-етеру втомлений
Пораявся мені DJ, друзяці свому, дауну
З яким він час од часу пиво жлуктив
В броварнях стародавньо-руських зварене
Сиділи часто ми у модних генделях
Де ціни є жирнішими од держимордних пуз
Де негри вугляні у білі вишиванки убрані
Мов блазні лакузують кельнерами і прислужують
Другим манірним блазням, що обдовбано
Бованніють на своїх сідлах обкумарено
Немов лендлорди з Півдня рабовласного,
Хоч з Північчю війна давно скінчилася
Й занесені вітрами мильно-рильних сліз
Панянки тонкостанні стали домогосподарками
Й у мандрах в хащах міста новоодісеєвих
Шукають хижо, наче руна золотії та граальськії сервізи,
Пакунки із гречаною ядрицею,
Що їх пожертвував нам велегречний Мао
Чужих русинів пожалівши більш, аніж свою худобу,
На дріжжах ГМО, мов м’язи Шварцові, зростаючу
Тож хауз-тіточки із макабрично-верескливим лементом
Радіють, немов трахові клімактеричному
Совкових черг реінкарнації
А блеки постгарлемні стали
У голівудських муві джентльменами ріспектними,
Що й не жили ніколи в хижах та халупах,
Де балахонні куклуксклани вуйка Тома мучили
Та так, що кельтському маркізу де Садюзі
І кровососові карпатському у снах жахних не марилось
А нині ж славнії Мандели діти та прочани
Гарлемського пророка Кінга Мартін-Лютера
поставили на місце білу ксенофобну наволоч
В суддівських тогах та перуках барістерів-лоєрів,
У строях поліцайських та цивільно-фебеерівських
Потверджують у віртуальних оскарових сінемах
Свободу, рівність та братерство расове
У нас же ці месії ритм-енд-блюзові та репові
Прислужують мажорам-глитаям у рестораціях
Підносячи аперитив і в клярі яйця бичачі
Торчкам бездаховим і пєдікам наманікюреним
Самі ж зодягнені в вертепні шаровари, в вуса
Й козацькі шапки смушеві зі шликами,
халдеї ці кумедні та сердешнії»

***

Отож бо нині TV- Даун DJ прорік був мені,
Підкинувши солі чумацької та перцю каєнського
Пучки до пінти гінесівської смоляно-медової:
«Хай би Боянові велесо-книжному та неідентифікованому
Зробилось зле од нижньо-чакрових хороб
Набутих та невилікуваних
У герцях піарних та неправовірно-цензурованих
Старцю сліпому та волхвові-друїду всезабутому
Та з історії неосудної неправедно викинутому
Мов непотріб, що щодня ж бо перемелюється
На сучасних смердючих та тванних млинах
Що сміття вкупі з правдою невпинно міксують…
То й заспівав би він все теє враз побачивши
Перед майданом зжебраних, скалічених
Що скупчилися під гарматними прицілами
Бо вже немає куди йти їм, все заказано
На рідній та відчуженій землі Руси святої
Що лиш Божим духом світлого Ярила
Ще допоки живиться
Та й би завів сідобородий наш співець-Боян
Ту пісню свою моторошну чужим голосом
Чи репера Спін-Доктора харизматичного,
а чи самого Емінема войсом неосудно-непересічним
Завив би заспівом койота здичавілого
Перед відстрілом-зачисткою з чорнокняжих ців:
«А нині книги велесові й словеса про вої Ігореві
Все на фейсбуках, твіттерах та лінкедінах
Колективно-анонімно пишуться, виплекуються
Та ж марнотою то є все постглянцевою
Бо далебі франт-підери й топ-бляді не читають те
Й оскільки клубні клубневі ці розуміють бігме слогани
Й здригаються лишень вони та рефлексують
Од корчів в геніталіях, фалічних імітаторів ув отворах
Я понаярю їм прийнятними для них
первісними сигналами,
Щоб їхні мізки гутаперчеві та силіконові
Втопили б скам’яніло в своїх вигинах та звививинах
Раз і назавжди правду-істину діджеєву-Боянову
Та Дао-Дзен і Рідідан друїда ТV-Дауна
…бо ж чорнокнижники сії із мракобісся катакомб
До безвісти глибоких дуп олжі кілками всіх затрахали
Що ні кохання вже нема, ні чести, ні шляхетности
А лиш сувої рабських та лакузних лжеписань і кодексів
Та чолобитних, глинобитних, членобитних упосліджень
Звертань-благань пустих до сивочолих жирнопузих

читати