Електронна бібліотека/Проза

Після снігуОксана Куценко
Спочатку поет жив в життєпросторі світла...Микола Істин
Буде час, коли ти...Сергій Жадан
Буде злива початку світу, і підніметься Рось...Катерина Калитко
І не вистачить сонця, аби все освітитиСергій Жадан
отак прокинутися від вибуху...Павло Коробчук
посеред ночі під час важкого кашлю...Анатолій Дністровий
з міста, якого немає, не доходять новини...Галина Крук
Велика годинникова стрілкаСергій Жадан
Вечірня школаДмитро Лазуткін
Оповита сном (THE SLEEPER)Едгар По
Нас не вчили жити в такому, і ми вчимося, як можемо...Катерина Калитко
Чужими піснями отруєна даль не навіки...Ігор Павлюк
Візерунки на склі. То від подиху нашого...Мар´яна Савка
Святи Йордан водою не вогнем...Мар´яна Савка
Така імла - поміж дощем і снігом...Мар´яна Савка
Він переїхав в Бучу в середині березня 2021...Максим Кривцов
Приймаю цю осінь внутрішньовенно...Сергій Кривцов
Скільки б я не старався виїхав по-сірому...Максим Кривцов
Падає ліс падає людина падає осінь...Сергій Кривцов
Зайшов до друга додому...Сергій Кривцов
Коли запропонують витягти соломинку памʼятіСергій Кривцов
Змійка дороги вигинається...Сергій Кривцов
Як же мріється нині про ваші нудні біографії...Максим Кривцов
Втрати...Сергій Кривцов
В прифронтовому місті...Сергій Кривцов
Сідаєш в броню наче у човен...Максим Кривцов
Під розбитим мостом протікає Оскіл...Максим Кривцов
Хто б міг подумати...Максим Кривцов
Я поверну собі своє життя обіцяю...Максим Кривцов
Моя голова котиться від посадки до посадки...Максим Кривцов
Хочу розповісти вам історію про велетенського кота...Максим Кривцов
Та, що зігріє тебе серед ночіСергій Жадан
Завантажити
1

Горня після випитої кави, помите і блискуче, мирно стояло серед іншого посуду на сушці, навіть не здогадуючись, які через нього зараз відбуваються події між його господарями: сварка, образи. гнів... Від надмірного тепла, чи то від сили, з якою наступного ранку господиня кинула його на свою поличку, горня дало тріщину. Спочатку вона була, як волосинка, потім - як ниточка, а з часом і стала темною кривою смужкою, через яку постійно просочувалися то чай, то молоко, завдаючи нового клопоту й стаючи приводом для дорікань. А потім і зовсім розпалося на дві частинки. Хоч як тільки тулили їх докупки, яким міцним суперклеєм змащували - не допомагало. Минав час, і горня знову розпадалося, інколи навіть від дрібнички – налитої чистої води, чи дотику руки.
Викинути? Та ні. Треба ж заощаджувати, та й стільки років разом, такий дорогий сервіз… Нізащо! Нехай стоїть. Навіть розбита, навіть така, що ні для чого не згодиться, але… сервіз без неї не буде повноцінний. Горня знову склеїли і поставили на підвіконні.
Чому так? За що? Адже Творець створив її чомусь саме такою? Отже, вона має право на життя і на те, щоб дарувати іншим радість, тепло, силу від свого дару… А дар був особливий – читати думки того, хто п’є з неї. Та з горнятка уже давно ніхто не пив…
… Тієї ночі господині наснився сон. Він був жахливим. Ніби вона біжить темним лабіринтом у пошуках когось рідного та близького, самотня, налякана. І ось уже видно вихід. Нарешті! Знайшла! Тільки за ріг завернути… Від радості, що скоро знайде свою половинку, вискакувало серце. Завернула.
Ось він, стоїть.
Тільки… не він.
Тобто він, але… чужий і незнайомий. Як часто буває у сні. Знаєш, чітко знаєш, що це та людина, і раптом розумієш, що обличчя, очі, душа - зовсім іншої людини, чужої і незнайомої.
А цей, такий холодний, непривітний, чужий… накидається і, вхопивши руками, починає душити. Навколо тиша і похнюплена темрява, ніби говорить: «Я нічого не бачу, це не моя справа, я лише можу затемняти чи освітлювати щось… робіть, що завгодно».
А руки душать, душать так, що дихати нема вже чим. Лише думки загнаною ластівкою шугають у голові й очі шукають порятунку… Із уст лише хрип. Невже це все? Чому? За що?
І раптом очі вловлюють зовнішнє світло, що ллється через віконну шибку. А там сонячно і… дуже кольорово. Все напрочуд яскраве й барвисте. Людно, гамірно, весело. Наче свято якесь. Може, свято життя? Збоку від натовпу знайомі риси – сестра, подруга, друзі.
Ще б подих… ще б хоч трошки часу і сили на крик. Вони почують… врятують…
Нема. Ні крику, ні надії… Все.
Рука раптом намацує щось гладке і холодне, а у свідомість добивається думка – розбити! Розбити те кляте вікно і кричати на весь голос.
Останні сили всього організму були вкладені в те щасливе горня, яке, стоячи на підвіконні вже стільки часу, зуміло виконати найважливішу в своєму житті місію – врятувати життя… Горня полетіло прямо у шибку назустріч життю. Розбило одну, тоді другу… Житиму.
Скупавшись у теплому промінні сонця, стоячи на підвіконні, розніжене і красиве горнятко здивувалося, що цього разу для ранкової кави господиня вибрала саме його, тріснуте, клеєне і вже давно забуте. То був найкращий ранок для обох. Для горнятка, бо воно знову змогло подарувати себе, наповнившись теплим напоєм, і для господині, яка за цю ніч багато передумала після страшного сну. Горня все зрозуміло, прочитавши думки господині, й зовсім не здивувалося, коли його, після прощального чаювання, помили, загорнули у папір зі словами: «А тепер жити!» викинули в сміття.

1

Останні події

20.03.2024|14:23
У київському просторі PEN Ukraine відбудеться публічна розмова Мирослава Мариновича з Мирославою Барчук
20.03.2024|14:02
В Україні видадуть продовження серії «Червоний Арлекін» італійського письменника Роберто Річчі
20.03.2024|14:00
У «Видавництві 21» готують до друку перше в Україні гумористичне фентезі про ІТ
15.03.2024|16:37
У Києві презентували епічне фентезі «Кий і морозна орда»
14.03.2024|11:27
Книга Сергія Руденка "Бій за Київ" у фінському перекладі увійшла до короткого списку премії Drahomán Prize 2023 року
09.03.2024|14:20
Оголошено імена лауреатів Шевченківської премії-2024
06.03.2024|18:34
Оголошено претендентів на здобуття Міжнародної премії імені Івана Франка у 2024 році
05.03.2024|11:11
У Львові презентують книжку Олени Чернінької, присвячену зниклому безвісти синові
05.03.2024|11:09
«Сапієнси»: потаємна історія наукової фантастики. Лекція Володимира Аренєва
01.03.2024|13:50
«Маріупольську драму» покажуть в Ужгороді та Києві


Партнери