Електронна бібліотека/Поезія
- ДружбаВалентина Романюк
- Лілі МарленСергій Жадан
- так вже сталось. ти не вийшов...Тарас Федюк
- СкорописСергій Жадан
- Пустеля ока плаче у пісок...Василь Кузан
- Лиця (новела)Віктор Палинський
- Золота нива (новела)Віктор Палинський
- Сорок дев’ять – не Прип’ять...Олег Короташ
- Скрипіння сталевих чобіт десь серед вишень...Пауль Целан
- З жерстяними дахами, з теплом невлаштованості...Сергій Жадан
- Останній прапорПауль Целан
- Сорочка мертвихПауль Целан
- Міста при ріках...Сергій Жадан
- Робочий чатСеліна Тамамуші
- все що не зробив - тепер вже ні...Тарас Федюк
- шабля сива світ іржавий...Тарас Федюк
- зустрінемось в києві мила недивлячись на...Тарас Федюк
- ВАШ ПЛЯЖ НАШ ПЛЯЖ ВАШОлег Коцарев
- тато просив зайти...Олег Коцарев
- біле світло тіла...Олег Коцарев
- ПОЧИНАЄТЬСЯОлег Коцарев
- добре аж дивно...Олег Коцарев
- ОБ’ЄКТ ВОГНИКОлег Коцарев
- КОЛІР?Олег Коцарев
- ЖИТНІЙ КИТОлег Коцарев
- БРАТИ СМІТТЯОлег Коцарев
- ПОРТРЕТ КАФЕ ЗЗАДУОлег Коцарев
- ЗАЙДІТЬ ЗАЇЗДІТЬОлег Коцарев
- Хтось спробує продати це як перемогу...Сергій Жадан
- Нерозбірливо і нечітко...Сергій Жадан
- Тріумфальна аркаЮрій Гундарєв
- ЧуттяЮрій Гундарєв
- МузаЮрій Гундарєв
Завантажити
Але тут, розумієте, не лише чорнозем.
Бувають інші ґрунти.
Чутливі сипкі піщаники, грудки вологої глини,
каштанова оранка півдня, сіре підніжжя лісу,
крейдяна порода – довга пам´ять про море,
і жовтий підступний льос,
і солончак прилиманський, на якому втримується
лише цупке і колюче –
також комусь потрібні.
Бо це така земля, з якої життя росте.
Усе, що було важливим, пекучим –
таким і лишається.
Все, що бігло задихано,
щоби виговоритися нарешті,
викручувало вихудлі руки текстам –
залишається тут
і росте.
Земля така: що не встромиш – усе росте.
Встромиш війну – за ніч виростає
відчайдушна козацька держава.
Посадиш відірвану ногу, а виросте
переможець
у міжнародному спринті.
Закопаєш
перерізану замертво пуповину –
виросте
здатність любити знову.
Бо любов, що малою спиналась на ноги,
а дорослою – опускалася на коліна у підворітні,
і відсмоктувала у порожнечі, ковтала,
втираючи губи – залишалась любов’ю.
Ковзаючись у баюрі бруду й розхитуючись –
завжди залишалась любов’ю,
залишалася тут
і втомлено, мовчки росла.
Бо всі тутешні ножі з однієї сталі,
бо вони, закривавлені, обіймаються після бою,
бо рута росте поміж ними з кожного ґрунту.
Бо коли захищаєш себе – для тебе немає втоми
Останні події
- 02.11.2026|13:07У Відні презентували книгу «Українське весільне диво» за участю Наталії Кривди та VR-технологій
- 27.10.2026|18:411 листопада у Львові «Брати Гадюкіни» розпочнуть свій тур Україною
- 27.10.2026|18:38Від домашньої полиці до деокупованих громад Харківщини стартував третій «Книгозбір»
- 27.10.2026|18:14Наталія Ребрик: «Юрія Станинця не тішила перспектива стати провідним радянським письменником»
- 26.10.2026|16:16У Відні презентують книгу Вероніки Чекалюк
- 23.10.2026|10:51Від домашньої полиці до деокупованих громад Харківщини стартував третій «Книгозбір»
- 23.10.2026|10:20Українці визначили 35 знакових видань Незалежності
- 23.10.2026|10:04У Львові оголосили програму Третього міжнародного фестивалю «Земля Поетів»
- 20.10.2026|15:253-го листопада піаніст-віртуоз Євген Хмара запрошує у Львівську оперу на «Піано Терапію»
- 15.10.2026|16:58У Будапешті відбувся міжнародний книжковий фестиваль за участі України