Електронна бібліотека/Поезія

так вже сталось. ти не вийшов...Тарас Федюк
СкорописСергій Жадан
Пустеля ока плаче у пісок...Василь Кузан
Лиця (новела)Віктор Палинський
Золота нива (новела)Віктор Палинський
Сорок дев’ять – не Прип’ять...Олег Короташ
Скрипіння сталевих чобіт десь серед вишень...Пауль Целан
З жерстяними дахами, з теплом невлаштованості...Сергій Жадан
Останній прапорПауль Целан
Сорочка мертвихПауль Целан
Міста при ріках...Сергій Жадан
Робочий чатСеліна Тамамуші
все що не зробив - тепер вже ні...Тарас Федюк
шабля сива світ іржавий...Тарас Федюк
зустрінемось в києві мила недивлячись на...Тарас Федюк
ВАШ ПЛЯЖ НАШ ПЛЯЖ ВАШОлег Коцарев
тато просив зайти...Олег Коцарев
біле світло тіла...Олег Коцарев
ПОЧИНАЄТЬСЯОлег Коцарев
добре аж дивно...Олег Коцарев
ОБ’ЄКТ ВОГНИКОлег Коцарев
КОЛІР?Олег Коцарев
ЖИТНІЙ КИТОлег Коцарев
БРАТИ СМІТТЯОлег Коцарев
ПОРТРЕТ КАФЕ ЗЗАДУОлег Коцарев
ЗАЙДІТЬ ЗАЇЗДІТЬОлег Коцарев
Хтось спробує продати це як перемогу...Сергій Жадан
Нерозбірливо і нечітко...Сергій Жадан
Тріумфальна аркаЮрій Гундарєв
ЧуттяЮрій Гундарєв
МузаЮрій Гундарєв
МовчанняЮрій Гундарєв
СтратаЮрій Гундарєв
Завантажити

Наче грає оркестр уламків – музика ця невистояна.
Грудень. Дерев чорнильна, мокра голúзна.
Хто тепер відгадає, хто тепер визначить,
із ким ти, жінко, говориш увесь цей час?
Сонце у клітці горіха ціпеніє і гасне.
Так завжди із птахами барвистими, несезонними,
із метеликами, що їх накрито долонями.
Хай би сніжило й заносило місто сонне
по димарі з усіма їх димами,
бо на те і зима, щоби спинявся маятник,
щоби не віддавати, ніби ключі, той вірш.
Ось тобі зірка пастуша, ніби ти досі віриш,
ніби виносиш усі свої квіти та іграшки,
ніби дитинієш, випадаєш із віку.
А озирнешся, випроставшись – то й нíкому.



Партнери