
Електронна бібліотека/Проза
- Хтось спробує продати це як перемогу...Сергій Жадан
- Нерозбірливо і нечітко...Сергій Жадан
- Тріумфальна аркаЮрій Гундарєв
- ЧуттяЮрій Гундарєв
- МузаЮрій Гундарєв
- МовчанняЮрій Гундарєв
- СтратаЮрій Гундарєв
- Архіваріус (новела)Віктор Палинський
- АРМІЙСЬКІ ВІРШІМикола Істин
- чоловік захотів стати рибою...Анатолій Дністровий
- напевно це найважче...Анатолій Дністровий
- хто тебе призначив критиком часу...Анатолій Дністровий
- знає мене як облупленого...Анатолій Дністровий
- МуміїАнатолій Дністровий
- Поет. 2025Ігор Павлюк
- СучаснеІгор Павлюк
- Подорож до горизонтуІгор Павлюк
- НесосвітеннеІгор Павлюк
- Нічна рибалка на СтіксіІгор Павлюк
- СИРЕНАЮрій Гундарєв
- ЖИТТЯ ПРЕКРАСНЕЮрій Гундарєв
- Я, МАМА І ВІЙНАЮрій Гундарєв
- не знаю чи здатний назвати речі які бачу...Анатолій Дністровий
- активно і безперервно...Анатолій Дністровий
- ми тут навічно...Анатолій Дністровий
- РозлукаАнатолій Дністровий
- що взяти з собою в останню зимову мандрівку...Анатолій Дністровий
- Минала зима. Вона причинила вікно...Сергій Жадан
- КротовичВіктор Палинський
- Львівський трамвайЮрій Гундарєв
- Микола ГлущенкоЮрій Гундарєв
- МістоЮрій Гундарєв
- Пісня пілігримаАнатолій Дністровий
имелось. Решение ехать я приняла за два часа до отхода поезда. Но по дороге мной был разработан блистательный план: от речи «Я приехала из Киева только, чтобы посмотреть его!» до расчета траектории падения в ноги билетеру с криком и плачем «Я умру, если не увижу!..» Я не сомневалась, что попаду. В восемнадцать я вообще не сомневалась в себе.
В Москве я бросилась к театральному киоску и выяснила, что «Любовь» сегодня нигде не идет, не идет совсем, и когда будет идти неизвестно. Это не произвело на меня впечатления.
Я узнала у киоскера адрес театра. Там на стене висели содранные афиши «Служанок» и объявление, что в связи с болезнью артиста они отменяются. Я открыла дверь, вошла и потребовала у первого встреченного ответа на вопрос: когда будет «Любовь»? «Администратор театра дальше по коридору», — ответил он. Слова оказались роковыми.
Я бродила по запутанным полутемным коридорам за сценой, дергала по очереди все запертые двери со звенящими за ними безответными телефонными звонками. Я натыкалась на декорации «Служанок» и восторженно гладила их белоснежную красоту. Я слышала голоса, замирала, прислушивалась, шла на звук — безрезультатно. Словно в заколдованном замке, я не могла найти никого. Но я была дома!
Там я повстречала его — необъяснимое, врожденное чувство. Я вышла на сцену и легла на бело-голубую козетку Мадам, я смотрела во тьму колосников, как смотрят на небо. Я была дома! Я еще никогда не была за кулисами театра.
Минут сорок спустя я отыскала в вымершем здании женщину, сказавшую, что Виктюк репетирует «Любовь» в ДК ГПЗ, и объяснившую мне, где это находится. Я помчалась туда. Глупость не меньшая, чем рывок в Москву — надеяться, что режиссер назначает репетиции, подстраиваясь под мой приезд, было так же наивно, как ждать, что он подтасует под меня премьеру… Но он был там. Моя «Любовь» ждала меня. Она знала, когда я прейду.
На входе меня остановила дежурная и грубо спросила, куда я. «Я к администратору театра Виктюка», — отрикошетила я. Она выразила свои сомнения в том, что он присутствует на репетиции. Но я срезала «Мне сказали, он там!» таким тоном, что она не решилась уточнить, кто именно.
Эту фразу я повторяла всем преградам, встречающимся на пути.
Я ловила долетающие из зала слова, но все двери были закрыты — я облизывалась и ходила кругами. Я даже попыталась залезть на софиты над сценой, но с них я видела только верхнюю часть декорации, слышала музыку и крики Виктюка. К тому же я боялась упасть, и это серьезно препятствовало духовному наслажденью искусством. Кто не залазил на такую высоту, тот меня не поймет.
Наконец, я отыскала единственную открывающуюся дверь и вошла… прямо на сцену. Нисколько не смущаясь, села на стоявшую там скамейку и стала смотреть.
Позже я видела множество репетиций множества режиссеров — но больше никогда не видала репетицию, которая была спектаклем сама по себе. Виктюк орал, Виктюк махал руками, Виктюк подпрыгивал, Виктюк танцевал, Виктюк пел — он был живым воплощением титула «Человек-оркестр». Он дирижировал всем! Спектакль вытекал из него, как нити паутины из паучьего тела, материализуясь прямо у меня на глазах в рисунок ролей. Он вдыхал жизнь в актеров, делая их страдающими, сострадающими, страшными, страстными — любыми!
«Нюх… Это сцена нюхов, — вещал он. — Нет, ты не то нюхаешь! Доця, ты сейчас сидишь в туалете. Защита от жизни должна быть тончайшей. Вот так… да… Ге-ениа-ально! Теперь дай мне «брульянты».
Я внимала ему, открыв рот. Недолго — минут пять. Из зала скакнула помреж и без предисловий выдворила меня обратно, связав ручки двери веревочкой с той стороны. Коли вы думаете,
Останні події
- 16.06.2025|23:44Під час «Книжкового двіжу» в Луцьку зібрали 267 892 гривень на FPV-дрони
- 16.06.2025|16:24«Основи» видадуть повну версію знаменитого інтерв’ю Сьюзен Зонтаґ для журналу Rolling Stone
- 12.06.2025|12:16«Видавництво Старого Лева» презентує фентезі від Володимира Аренєва «Музиканти. Четвертий дарунок»
- 07.06.2025|14:54Артем Чех анонсував нову книжку "Гра у перевдягання": ніжні роздуми про війну та біль
- 06.06.2025|19:48У США побачила світ поетична антологія «Sunflowers Rising»: Peace Poems Anthology: by Poets for Peace»
- 03.06.2025|12:21У серпні у Львові вперше відбудеться триденний книжковий BestsellerFest
- 03.06.2025|07:14Меридіан Запоріжжя та Меридіан Харків: наприкінці червня відбудуться дві масштабні літературні події за участі провідних українських авторів та авторок Вхідні
- 03.06.2025|07:10Найпопулярніші книжки для дітей на «Книжковому Арсеналі»: що почитати дітям
- 03.06.2025|06:51Фільм Мстислава Чернова «2000 метрів до Андріївки» покажуть на кінофестивалі Docudays UA
- 03.06.2025|06:50Дух Тесли у Києві