Завантажити

У серці кожного українця луною відгукується Полтава — одне з найдревніших міст України. У літописах містечко на Ворсклі називалось Лтавою і Олтавою. Тут у 1174 році в бою з половцями показав свою силу руський князь Ігор Святославич. Він розгромив орди половецьких ханів Кобяка і Кончака. На початку ХV століття про Полтаву після довгої перерви, пов’язаної з Руїною, згадують літописці. На честь перемоги над польською шляхтою тут було споруджено Хрестовоздвиженський монастир. А влітку 1709 року прогриміла Полтавська битва, яка возвістила про народження нової імперії і про крах сподівань на самостійну Українську державу.
Коли в серпні 1818 року Микошу Гоголя з братом Іваном привезли в Полтавське училище, Полтава вже була досить солідним містом. Але пам’ять письменника мало що зафіксувала. Хіба кленову лінійку та ординарну латину. З архівних документів полтавського училища видно, що в першому класі Гоголь вивчав арифметику до дробів, катехізис, книгу про посади людини і Новий заповіт. «Резвое поведение» не дозволило Микоші перейти у вищі класи. Воно й не дивно — адже сам директор полтавських училищ вважав училище «гиблим місцем». У батьків не було коштів на краще місце виховання. Микошу, не допущеного до навчання у другому класі, батьки забирають додому. І от цілий рік він у рідних місцях, серед людей, які шанують і люблять найглибші закутки його вразливої і незвичайної душі. Потім знову вчиться в Полтаві вдома під керівництвом учителя-різночинця Гаврила Сорочинського. Він успішно освоїв програму першого класу губернської гімназії і в 1821 році був прийнятий на казенний рахунок у другий клас Ніжинської гімназії вищих наук. Гімназія щойно відкрилась і завдяки клопотанню того ж Д. П. Трощинського перед молодим графом Кушелевим-Безбородько батьки Гоголя звільнились від плати 1200 рублів на рік за навчання сина.
Тут слід сказати, що поява цього вищого навчального закладу в Україні стала можливою завдяки ініціативі князя Іллі Безбородька, брата Олександра Андрійовича Безбородька, українця за походженням. Він мав величезний вплив на політику і державні справи Росії. Народився він у сім’ї українського генерального писаря, вчився в Київській духовній академії. Відзначився як хоробрий офіцер під час російсько-турецької війни. А вже невдовзі він — статс-секретар Катерини ІІ, директор Поштового депертаменту, член секретної експедиції Сенату. Саме Безбородько ініціював «грецький проект» — відновлення Візантійської імперії з російським ставлеником на троні. При Павлі І він уже канцлер Росії. «Український ставленик» був високоосвіченою людиною з багатогранними інтересами. Його перу належать твори з історії України і Молдавії. Наприкінці життя він написав «Записки о составлении законов российских», де проявив себе прибічником ідей французького Просвітництва. Безбородько пропонував запросити до управління країною всі верстви населення. Старий вельможа, дипломат і мудрець, він повчав російських дипломатів: «Не знаю, як буде при вас, а при нас жодна гармата в Європі без дозволу нашого випалити не сміла».
Треба сказати, що далеко не один Безбородько мав вирішальний вплив на російську політику і культуру. Реформаторські задуми Петра І вимагали освічених людей, вихованих на цінностях західної культури, а чи не єдиним носієм їх на просторах Східної Європи була Києво-Могилянська академія. Починаючи з 1700 року масовими стали виклики представників київської культури і науки в Москву. Місця настоятелів у російських монастирях займали понад 200 вихованців Київської академії. Вони їхали в Росію і несли з собою просвітительські й культурні традиції Києва. У друкарській справі під українським впливом почали нумерувати кожну сторінку, із Києва прийшла в Росію поліфонічна партесна музика і нотне письмо на нотному стані. Із України прийшов також театр (спочатку вертеп), у літературі проявились силабізація і тонізація віршів.
У середині ХІХ століття дослідник руської старовини Л. Безсонов так описував цю ситуацію: «Після приєднання Малої і завоювання Білої Русі звідти рушили до нас численні натовпи вихідців, які, власне, колонізували Велику Русь. Уже з половини ХVIІ століття ми значно підкорились їхньому впливу в діяльності вченій, в школах, в літературі, частково у мові і т. ін., а разом з тим, і в співі, в музиці... Цивілізація, яку вони несли з собою звідти як сміливе знамено перемоги над варварством, цілком відповідала цивілізації, яку одягала на Русь могутня рука реформатора Петра». У Росії починають засновувати школи — і майже всі вони існують дякуючи вихованцям Київської академії.
Як бачимо, утворення Ніжинського ліцею відбулось саме в цьому руслі, і недарма ліцей, який носив ім’я Олександра Андрійовича Безбородька, дав Росії і Україні цілу плеяду письменників і науковців, художників і дипломатів. Серед них зіркою першої величини виступає М. В. Гоголь.
Отож у 1821 році Гоголь починає навчання в Ніжинській гімназії вищих наук. І тут же проявились його нахили до театру, які починались ще в маєтку Трощинського в

читати