Завантажити

понесло...



Білий сніг простирадла.

Чорна ніч за вікном.

І важка невідомість,

і сльози кохання

І довічні обітниці

в перший світанок.

Й перший зойк.

Перший біль.

Перша кров.


ЗНАК ВІСІМНАДЦЯТИЙ
Молочний коктейль з келиха твого рожевого повільно стікає на простирадло
Як по замшілій корі сповзають краплі гарячі весняного соку
Молочний коктейль - з присмаком твоїх губ
Коктейль кохання.
Коктейль життя...



ЗНАК ДЕВ'ЯТНАДЦЯТИЙ
Своїми очима випиваєш мою силу і робиш безпомічним як немовля.
Своїми очима додаєш мені впевненості і посилаєш на подвиги наче Геракла.
Своїми очима засіваєш в мені бурю, від якої рвуться напружені жили.
Своїми очима покриваєш мене кригою, в якій кам'яніє ружа мого серця.
Своїми очима даруєш останню надію засудженому на страту.
Своїми очима виконуєш присуд під оглушливий регіт юрби.
Своїми очима…



ЗНАК ДВАДЦЯТИЙ

Темна алея. Сакури цвіт. Що це біліє там при стіні? Блузка в обтяжку, брюки кльош. "Ей, мальчік, куда ідьош?".

Хтива усмішка, сигаретка в руці. "Может, с намі чуток постоіш?". Чорне волосся. Ефектне каре. Погляд цинічний за горло бере.

Випнуті груди. Округлий задок. "Может, хочеш хотя би разок?". "-- Я поспішаю. Вибачте. Н-ні!". Темна алея. Дівочий сміх.



ЗНАК ДВАДЦЯТЬ ПЕРШИЙ

Першою кішка втекла
Далі стіл зарипів,
Впав стілець
І зойкнуло ліжко.
Шафа злякано сплесла в долоні
І почала гойдатись.
Лиш книжкова полиця ще зберігала удаваний спокій, шепочись сторінками книжок.

Раптом мовлені кимось слова
стали втрачати контроль над собою
І вибухли криком.
Крик переріс в істерію.
Та вдарилась в плач.
Той перейшов у якесь скаженіння,
виття і звуки гортанні.

Після останього схлипу усе заніміло.
Вражена щойно почутим й побаченим
Кімната принишкла.
"Що це було?", -- несміливо собі запитав
дитячий ослінчик

"Ет, дурне!", -- прогуло старе піаніно
- І оргазми бувають смертельними..."



ЗНАК ДВАДЦЯТЬ ДРУГИЙ

Ти згинала його наче лук

Ти терла його мов на тертці

Викручувала м'язи і жили

І розпинала його на собі

Та він тримав свою голову гордо


Ти стискала його за горло

Ляскала його по щоках

Плювала йому в обличчя

Здирала багрову корону

Та він не схилив голови


Тоді ти уражено вклякла

Умила, обтерла косами

І гаряче в губи криваві

Його цілувала

Не витримав він - і... розридався



ЗНАК ДВАДЦЯТЬ ТРЕТІЙ

Зараз промінь ранковий на ліжко впаде і я сонцю відкрию оголену мавку

Зараз я візьму твоє груденятко в долоню і ти сонно промариш: "Не треба, коханий…"

Зараз моя рука мандрівку почне твоїм тілом і ти мимоволі приймеш найлюбострастнішу позу

Зараз лоно твоє оживе і першим умиється цього світанку

Зараз кохатимешся в напівзабутті й заплющені очі додивляться сон дивовижний

Зараз почнеться найкращий із ранків

Зараз…



ЗНАК ДВАДЦЯТЬ ЧЕТВЕРТИЙ

І стояли ми з тобою до роси

І мочили ноги у росі

І сміялись-цілувались при росі

І п'яніли-шаленіли від роси

І поклав тебе я на росу

І росою оросив росу оцю



ЗНАК ДВАДЦЯТЬ П'ЯТИЙ

Твої губи горять від моєї неситості

Твої перса горять від моєї нестримності

Твоє лоно горить від моєї невтомності

Твої руки горять від мойого безсорому

Лише очі твої горять від власних сліз



ЗНАК ДВАДЦЯТЬ ШОСТИЙ

Обережно розкриваю пелюстки твоєї троянди.

Обережно, один за одним відгинаю їхні пурпурові краї.

Змочую пальці у крапельках роси на самому споді.

Що за диво - квітка твого тіла!

Що за диво - квітка моєї душі!

Обережно розкриваю пелюстки…

Обережно…

О бери…

О!..



ЗНАК ДВАДЦЯТЬ СЬОМИЙ

Рушив поїзд в дорогу -
До кого?

Сіла дівчина напроти --
"Нє протів?"

Притулилася до вікна -
Сумна

Пригощала мене пиріжками -
"Ат мами"

Говорила, як там Москва -
"Таска!"

Розпалилася від вина -
До дна!

Від чужої мови хмеліла -
"Красіва!"

Дивувалася синьо очима:
"Дєв-чи-на?"

Повторяла за мною старанно:
"Ка-ха-ння?"

Цілувалася спрагло-гаряче:
"Ю-на-чє?"

І зітхала у так колесам:
"А-лєк-са!.."


ЗНАК ДВАДЦЯТЬ ВОСЬМИЙ
Брама твого замку пахне верболозами, які густо поросли на узліссі.
Брама твого замку потребує міцних чоловічих рук, які будуть її доглядати і змащувати
Брама твого замку відчиняється не

читати