Електронна бібліотека/Поезія

Балада про Ганну КешБертольд Брехт
Для себе есеяВіктор Палинський
ВіршіМикола Істин
Стара пошта (новела)Віктор Палинський
СантаВіктор Палинський
Старый новый мирАнна Катруша
Так чекати снігу, ніби кінця війни...Сергій Жадан
Люди самотні, - говорить, - це ж було помітно відразу...Сергій Жадан
Маламбо (уривок)Тадеуш Слободзянек
ВіршіЄвгеній Юхниця
Усе можливе – можливо… (новела)Віктор Палинський
Це ось наше місто – стоїть на сході країни...Сергій Жадан
Ось і тобі, Магдалино, різдвяної ночі...Сергій Жадан
Заскочені поміж деревОлександр Кириченко
ЛюдословиМикола Істин
Паралельні космосиМикола Істин
ВсесвітиМикола Істин
…і паморозь за фрескою застудиСергій Жадан
Коли в білій палаті клініки Шаріте...Бертольд Брехт
Був мені голос...Сергій Жадан
Але ж ти ніколи не напишеш про те...Сергій Жадан
Ось і добра нагода подякувати за можливість...Сергій Жадан
Номер 13Ольга Полевіна
Що ж, залишмо на час...Сергій Жадан
Приїхавши до чужого міста на початку літа...Сергій Жадан
Дядь Саша працював на Фрунзе в кабаку...Сергій Жадан
ВіршіНая Задніпрянська
Так раптово відцвіла любов…Василь Кузан
Чужі гріхи (уривок з роману)Таня П’янкова
"Тиха країна по Великодню..."Сергій Жадан
"Дан. Варвара і варвари" (уривок із роману)Олена Чернінька
"...Зовсім розстроївся дорогою наш оркестр"Сергій Жадан
Між Небом і ЗемлеюВалентина Семеняк
Завантажити

Після ката Святополка,

Що замучив трьох братів,

Брат четвертий на престолі,

Ярослав розумний, сів.

 

Святополком окаянним

Все зруйноване було.

Бідувало бідне місто,

Бідувало і село.

 

І усю свою увагу

Ярослав звернув на лад.

І небавом Україна

Зацвіла, як пишний сад.

 

І небавом знову люди

Багатіти почали,

І Дніпром човни чужинців

Знову в Київ поплили.

 

Греки, німці, італійці,

Чехи, угри — всі ішли,

Купували, продавали

І у Києві жили.

 

Так живий, шумливий Київ

Царгородом другим став.

Як про друга, як про сина

Дбав про його Ярослав.

 

Оточив його валами,

Ровом, мурами обвів.

Укріпив його, оздобив

І препишний двір завів.

 

До палат ішли невпинно

Чужоземні посланці,

Князь сидів на пишнім троні

З грізним берлом у руці.

 

І, допущені до князя,

Низько кланялись посли,

І до ніг дари складали,

Що з чужини принесли.

 

В час бенкету на бандурах,

Гуслях, різних сопілках

Грали весело музики;

Вина пінились в чарках.

 

Співаки пісні співали,

Скоморохи, штукарі,

Розважаючи чужинців,

Метушились у дворі.

 

Після ситого обіду

Всі виходили з палат

Подивитись на верблюдів,

На муштрованих звірят.

 

І в Європі честю мали

Королі, князі, царі

Поріднитись з Ярославом,

Побувати у дворі.

 

Але мудрість Ярослава

Вся була в його ділах,

У державнім будівництві,

Владі, устрою, в судах.

 

Щоб не нищити народу

І народного майна,

Не хотів він воювати,

Не тягла його війна.

 

Він прогнав лише поляків

І, щоб ворог тихшим став,

Він твердиню понад Сяном —

Ярославль свій збудував.

 

Та ходив на печенігів

І черкесів під Кавказ,

Що на нашу Україну

Нападали раз у раз.

 

Та з Редедею касозьким

Ярославів брат Мстислав

Бивсь хоробро в поєдинку

І Редедю подолав.

Наш співець Боян великий,

Найславніший із співців,

Сплів йому вінок безсмертний

Із пісень безсмертних слів.

………………………………

Пролетіли дні короткі...

Перед смертю Ярослав

Всіх своїх синів покликав

І з любов’ю проказав:

 

«Вас я, діти, покидаю,

Йду я в ліпшу сторону,

Але, діти, пам’ятайте

Мою заповідь одну:

 

Не сваріться, жийте в згоді:

Тільки мир збере усе,

А незгода, наче вітер,

Все по полю рознесе.

 

Як не будете всі разом

Йти до спільної мети,

Ви, державу зруйнувавши,

Подастеся у світи.

 

Ви розгубите ту землю,

Що придбали вам батьки,

І тинятиметесь всюди,

Як вигнанці й жебраки».

 

Та недовго пам’ятали

Діти мудрий заповіт,

А нащадки Ярослава

Осміяли на весь світ...



Партнери