Завантажити

і проношу тебе на руках. А ще коли до школи у перший клас повів тебе... Побриньдзювало з малечею. Мені чомусь так стало тебе шкода, а ти ніби відчув, зупинилося мале, я підійшов, поцілував тебе. А ще якось на трактор до себе посадив. Двоє гонів з тобою обійшов. (Ковтнув беззвучний плач). А то завжди, як з дорослим.

Пауза.

А це, бач, узяв та й послав на смерть! Батько сина послав!.. Чи ти хоч устиг до мене, до матері думкою шугнути? Може, й не встиг... куля прямо в голову...

Пауза.

Мишко, чому я хоч на прощання не обняв тебе, не пригорнув до себе, щоб серце твоє живим почути! Почути, як б'ється!

Пауза.
Чому, Мишко?

Пауза.

(Глухим стогоном-криком). Батьки, цілуйте їх, дітей своїх, поки вони маленькі. Дорослі стануть, а ви їх обнімайте, слухайте, як б'ється їхнє серце — то шматочок вашого серця. Треба їх любити! Дихати ними! Ось бачите, не стало мого сина... Холодно мені в грудях... Холодно!.. Як у відчинені двері, мороз увійшов у душу.

Пауза. Знову чутно три віддалені залпи.

Простіть, батьки тих синів, яких я знову пошлю. Може, на смерть! Простіть, як я собі прощаю, інакше не можна! Вітчизну свою, край свій, цю землю свою (розкинув руки) Треба захищати!

Пауза.
Ось і тепер піде слідами мого сина командир третього взводу, найкращий у загоні. (Підвівся, стоїть згорблений, постарілий. Шапку так і тримає в руках).

Входить Кравцов, майже стройовим кроком наблизився до Діда.

К р а в ц о в. Товаришу командир, дозвольте. (Помітив, що Дід не бачить і не чує його, повільно, тихо ступаючи, виходить).
Д і д (не міняючи пози). Що хотів, Кравцов?
К р а в ц о в. (повернувся на місце). Я прошу послати мене туди...
Д і д. Куди не дійшов Мишко? (Дивиться на Кравцова, наче не збагне, що той сказав).
К р а в ц о в. Куди ішов Мишко. (Ступив кілька кроків до командира, той вдивляється в нього, наче хоче розгадати його).
Д і д. Сам, чи хто підказав?

Пауза.

Чується голос Кравцова, наче читає запис: “Вахту прийняв Кравцеві”

К р а в ц о в. Сам собі підказав.
Д і д (твердо). Піде командир третього взводу.

Пауза.

(Наче сердито). Чи гадаєш, ти кращий, хоробріший, досвідченіший?

Пауза.

Чого в тебе очі червоні? Випив?
К р а в ц о в. Не спав... за старостою ходили.
Д ід. Поспи... Хто може рівнятися з комвзводом-три!
К р а в ц о в. На це діло мене краще...
Д і д. Ти кращий, відважніший? Іди з моїх очей. Скромник.
К р а в ц о в. У мене більше шансів виконати це завдання.

Пауза.

Не той тепер час, щоб думати про скромність. І я не з лякливих.

Пауза.

В мене план інший — не від лісу і не від поля підкрадатися до об'єкту, а з села.
Д і д. Там штаб польової жандармерії, аж кишить німцями.
К р а в ц о в. Саме тому охорона не чекатиме з боку села.
Д і д. А в село як?
К р а в ц о в. На місці вирішу.
Д і д. Треба думати.
К р а в ц о в. Я вже думав. Скільки ж іще думати?

Пауза.

Д і д. Рідня є?
К р а в ц о в. Я дитдомівець.

Пауза.

Д і д. Придумали слово — дитдомівець. (Виходить).
К р а в ц о в (говорить, наче вона поряд), Ілонко, як ми вирішили з тобою, так і зроблю, піду. Ми не прощаємося, бо ми завжди разом.

Заходить Дід.

Д і д. День і ніч вистачить тобі зібратися? І підеш. Підете вдвох з Азою.
К р а в ц о в. (підвівся). Я сам.
Д і д. Підете вдвох. Адресу, якщо є кому... даси.
К р а в ц о в. Обійдеться без адреси...

Стоять двоє людей, мовчки прощаються, і кроку один до одного не зробили. Переміна світла.

На авансцені Аза з вузликом у руках. На ній широка довга циганська спідниця. Поверх фуфайки велика циганська хустка. Кравцов у звичайному одязі сільського парубка. Обоє зупинились, обирають дорогу.

А з а. Підемо ліворуч, поза березняком.
К р а в ц о в. Праворуч яром — дивився по карті.
А з а. По карті. Іди за мною, я тут не тільки кожне деревце — кожну гілочку знаю. В мене очі — як фотоапарат: гляну — і на все життя. І потім — хто в нас старший?
К р а в ц о в. Не запитував у командира.
А з а. А я запитувала.
К р а в ц о в. Що ж він сказав?
А з а. Хто розумніший, той і старший, а хто розумніший — діло покаже... Ще кілометрів тридцять!

Пауза.

Ти вже за ніч пройшов сорок. Ходив на згарище? Стоять комини? Біжать олені?

Пауза.

Скільки їй років було?
К р а в ц о в. Вісімнадцять.
А з а. А мені дев'ятнадцять. А тобі? Вже сивина

читати