Електронна бібліотека/Проза

Сорок дев’ять – не Прип’ять...Олег Короташ
Скрипіння сталевих чобіт десь серед вишень...Пауль Целан
З жерстяними дахами, з теплом невлаштованості...Сергій Жадан
Останній прапорПауль Целан
Сорочка мертвихПауль Целан
Міста при ріках...Сергій Жадан
Робочий чатСеліна Тамамуші
все що не зробив - тепер вже ні...Тарас Федюк
шабля сива світ іржавий...Тарас Федюк
зустрінемось в києві мила недивлячись на...Тарас Федюк
ВАШ ПЛЯЖ НАШ ПЛЯЖ ВАШОлег Коцарев
тато просив зайти...Олег Коцарев
біле світло тіла...Олег Коцарев
ПОЧИНАЄТЬСЯОлег Коцарев
добре аж дивно...Олег Коцарев
ОБ’ЄКТ ВОГНИКОлег Коцарев
КОЛІР?Олег Коцарев
ЖИТНІЙ КИТОлег Коцарев
БРАТИ СМІТТЯОлег Коцарев
ПОРТРЕТ КАФЕ ЗЗАДУОлег Коцарев
ЗАЙДІТЬ ЗАЇЗДІТЬОлег Коцарев
Хтось спробує продати це як перемогу...Сергій Жадан
Нерозбірливо і нечітко...Сергій Жадан
Тріумфальна аркаЮрій Гундарєв
ЧуттяЮрій Гундарєв
МузаЮрій Гундарєв
МовчанняЮрій Гундарєв
СтратаЮрій Гундарєв
Архіваріус (новела)Віктор Палинський
АРМІЙСЬКІ ВІРШІМикола Істин
чоловік захотів стати рибою...Анатолій Дністровий
напевно це найважче...Анатолій Дністровий
хто тебе призначив критиком часу...Анатолій Дністровий
Завантажити

Сонце сідало за пагорби. День закінчувався, а я не могла звільнитися від дивного холоду всередині. Важко сказати, що то було, та відчуття тривоги, що межувало з острахом, переслідувало мене.

Ці люди, що сьогодні зранку приїхали невідомо звідки, цілий день були зі мною. Вони весь час поспішали, не даючи спокою мені. Вони були чемні, та, коли я намагалася зазирнути їм у вічі – відводили їх, наче злодії. Тільки один, такий самовпевнений, щось бадьоро покрикував.

Наприкінці дня ми добилися до невеличкої залізниці і чекали в затінку на потяг. Сонце вже майже зникло, востаннє зачепившись за верхівки дерев. Здалеку почувся шум потягу. Всі заметушилися, намагаючись встигнути в останній момент доробити, згаяне протягом дня. Мої супроводжуючі теж забігали - щось комусь кричали, сварились.

До мене вони продовжували ставитися з особливою повагою, наче я в їхньому житті є чи не найголовнішою подією. Взагалі, нас можна було сприйняти однією родиною, що подорожує.

З самого ранку, мені весь час згадувалася мати. Від неї завжди пахло теплом і молоком. Пізніше, коли я пішла у самостійне життя, мати згадувалася нечасто, а от сьогодні - постійно.

Батько… Батька я не пам’ятала, тільки декілька разів бачила. Мати говорила, що такий закон нашого життя, і мій батько є одночасно батьком декількох малюків. Вона казала, що з батьком мені повезло, і я проживу довге і щасливе життя.

Чомусь все це згадалося зараз, тут - на суєтному пероні, серед невідомих мені людей, у час заходу сонця.

Сонце сідало, і тіло моє починало зливатися з тінню, що покривала голову, наповзала на очі…

                                                                                                                                                  

- А цю, куди ви везете? – почувся голос.

- На бійню.

Її великі коров’ячі очі, повні переляку і сліз, просили порятунку…

- На бійню, треба встигнути до ночі, - повторив хтось.

Останні події

11.07.2025|10:28
Оголошено конкурс на літературну премію імені Богдана-Ігоря Антонича “Привітання життя”
10.07.2025|23:18
«Не народжені для війни»: у Києві презентують нову книжку Артема Чапая
08.07.2025|18:17
Нова Facebook-група "Люблю читати українське" запрошує поціновувачів вітчизняної літератури
01.07.2025|21:38
Артур Дронь анонсував вихід нової книги "Гемінґвей нічого не знає": збірка свідчень про війну та життя
01.07.2025|18:02
Сергію Жадану присуджено австрійську державну премію з європейської літератури
01.07.2025|08:53
"Дикий Захід" Павла Казаріна тепер польською: Автор дякує за "довге життя" книги, що виявилась пророчою
01.07.2025|08:37
«Родовід» перевидає «З країни рижу та опію» Софії Яблонської
01.07.2025|08:14
Мартин Якуб презентував у Житомирі психологічний детектив "Гріх на душу"
01.07.2025|06:34
ТОП-10 книг ВСЛ за червень 2025 року
01.07.2025|06:27
Українська письменниця Євгенія Кузнєцова у лонглисті престижної премії Angelus


Партнери