
Електронна бібліотека/Проза
- Сорок дев’ять – не Прип’ять...Олег Короташ
- Скрипіння сталевих чобіт десь серед вишень...Пауль Целан
- З жерстяними дахами, з теплом невлаштованості...Сергій Жадан
- Останній прапорПауль Целан
- Сорочка мертвихПауль Целан
- Міста при ріках...Сергій Жадан
- Робочий чатСеліна Тамамуші
- все що не зробив - тепер вже ні...Тарас Федюк
- шабля сива світ іржавий...Тарас Федюк
- зустрінемось в києві мила недивлячись на...Тарас Федюк
- ВАШ ПЛЯЖ НАШ ПЛЯЖ ВАШОлег Коцарев
- тато просив зайти...Олег Коцарев
- біле світло тіла...Олег Коцарев
- ПОЧИНАЄТЬСЯОлег Коцарев
- добре аж дивно...Олег Коцарев
- ОБ’ЄКТ ВОГНИКОлег Коцарев
- КОЛІР?Олег Коцарев
- ЖИТНІЙ КИТОлег Коцарев
- БРАТИ СМІТТЯОлег Коцарев
- ПОРТРЕТ КАФЕ ЗЗАДУОлег Коцарев
- ЗАЙДІТЬ ЗАЇЗДІТЬОлег Коцарев
- Хтось спробує продати це як перемогу...Сергій Жадан
- Нерозбірливо і нечітко...Сергій Жадан
- Тріумфальна аркаЮрій Гундарєв
- ЧуттяЮрій Гундарєв
- МузаЮрій Гундарєв
- МовчанняЮрій Гундарєв
- СтратаЮрій Гундарєв
- Архіваріус (новела)Віктор Палинський
- АРМІЙСЬКІ ВІРШІМикола Істин
- чоловік захотів стати рибою...Анатолій Дністровий
- напевно це найважче...Анатолій Дністровий
- хто тебе призначив критиком часу...Анатолій Дністровий
Я відчував, як воно розливається в мені, всередині, могутніми, густими хвилями, як кров. Але то була не кров, було інше, що збиралося, нуртувало, а потім булькотіло в горлі і внизу тіла, і не було тому зупину.
Воно було сильніше за мене, за все навколо. Підходило до самого мозку, а потім розривало мене на частини, і я нічого не міг подіяти. І друзі ставали ворогами, і люди сторонилися.
А я їх ненавидів...
І заздрив: місцю народження і місцю смерті, ході і погляду, успіхам і невдачам, молодості і старості, кольору очей і кольору волосся, знанням і мріям, вірі, коханню, посадам, книжкам, подиху – всьому, що тільки спадало на думку, і це полонило мене.
Я хотів досадити і радів, коли досягав успіху. Дехто бував відвертим зі мною, наївно відвертим. Ах, як я потім розправлявся з ними. Я відчував хтиву насолоду від своїх слів, від того ніяковіння, в яке потрапляли вони. Я вражав їх словом в найпотаємніші, найінтимніші затінки душі.
Але як я божеволів, коли хтось не реагував на мене. Тоді ставало гіркотно в роті. Я намагався стриматися і не міг загасити в собі відчуття образи. Чому? Як можна мною нехтувати, мною – таким неперевершеним, таким сонцеподібним? Царем – ні, властителем – ні. Слова не підібрати. А вони ще сміють щось про себе уявити без мого дозволу. І тоді, те, що всередині нуртувало, з новою силою починало підніматися і заповнювати мене.
Як і зараз, як і сьогодні...
Гріх, що лежав на ньому, був великим – гріх цілої родини, гріх предків. Було два шляхи: спокута і множення. Він вибрав – друге.
Його знайшли застиглим, із злобою на обличчі в жовто-зеленій калюжі жовчі.
Останні події
- 11.07.2025|10:28Оголошено конкурс на літературну премію імені Богдана-Ігоря Антонича “Привітання життя”
- 10.07.2025|23:18«Не народжені для війни»: у Києві презентують нову книжку Артема Чапая
- 08.07.2025|18:17Нова Facebook-група "Люблю читати українське" запрошує поціновувачів вітчизняної літератури
- 01.07.2025|21:38Артур Дронь анонсував вихід нової книги "Гемінґвей нічого не знає": збірка свідчень про війну та життя
- 01.07.2025|18:02Сергію Жадану присуджено австрійську державну премію з європейської літератури
- 01.07.2025|08:53"Дикий Захід" Павла Казаріна тепер польською: Автор дякує за "довге життя" книги, що виявилась пророчою
- 01.07.2025|08:37«Родовід» перевидає «З країни рижу та опію» Софії Яблонської
- 01.07.2025|08:14Мартин Якуб презентував у Житомирі психологічний детектив "Гріх на душу"
- 01.07.2025|06:34ТОП-10 книг ВСЛ за червень 2025 року
- 01.07.2025|06:27Українська письменниця Євгенія Кузнєцова у лонглисті престижної премії Angelus