Електронна бібліотека/Поезія
- АРМІЙСЬКІ ВІРШІМикола Істин
- чоловік захотів стати рибою...Анатолій Дністровий
- напевно це найважче...Анатолій Дністровий
- хто тебе призначив критиком часу...Анатолій Дністровий
- знає мене як облупленого...Анатолій Дністровий
- МуміїАнатолій Дністровий
- Поет. 2025Ігор Павлюк
- СучаснеІгор Павлюк
- Подорож до горизонтуІгор Павлюк
- НесосвітеннеІгор Павлюк
- Нічна рибалка на СтіксіІгор Павлюк
- СИРЕНАЮрій Гундарєв
- ЖИТТЯ ПРЕКРАСНЕЮрій Гундарєв
- Я, МАМА І ВІЙНАЮрій Гундарєв
- не знаю чи здатний назвати речі які бачу...Анатолій Дністровий
- активно і безперервно...Анатолій Дністровий
- ми тут навічно...Анатолій Дністровий
- РозлукаАнатолій Дністровий
- що взяти з собою в останню зимову мандрівку...Анатолій Дністровий
- Минала зима. Вона причинила вікно...Сергій Жадан
- КротовичВіктор Палинський
- Львівський трамвайЮрій Гундарєв
- Микола ГлущенкоЮрій Гундарєв
- МістоЮрій Гундарєв
- Пісня пілігримаАнатолій Дністровий
- Міста будували з сонця і глини...Сергій Жадан
- Сонячний хлопчикВіктор Палинський
- де каноє сумне і туманна безмежна ріка...Анатолій Дністровий
- Любити словомЮрій Гундарєв
- КульбабкаЮрій Гундарєв
- Білий птах з чорною ознакоюЮрій Гундарєв
- Закрите небоЮрій Гундарєв
- БезжальноЮрій Гундарєв
Завантажити
Хто з поетів похований у цьому місті?
Хто з них лежить у міському ґрунті,
на рівні підземки,
на глибині водогону?
Поховані містом поети,
Схожі на посаджені кущі,
схожі на коріння невидимих дерев.
Що виростає з такого коріння?
Стовбури світла, стебла гомону,
невидима крона гніву,
нечутний шурхіт іронії.
Добра туристична розвага –
ховати поетів поруч із торгівельними центрами.
Поет має бути корисним навіть по смерті.
Не надто зручний за життя,
колючий у театральному залі,
ніби камінь у дитячій долоні,
скандальний, наче птах, що залетів
на кухню з літньої вулиці –
тепер він нарешті приносить користь місту,
приносить користь громаді,
лежить у землі,
озивається до перехожих:
підходьмо, підходьмо, поважна публіко,
ставаймо врочисто на цвинтарну землю,
згадуймо, відчайдушно згадуймо
бодай якісь вірші, почуті в дитинстві.
Що я говорив про вас за життя?
Що ви злодії та негідники.
Що я обіцяв вам по вашій смерті?
Тихий спокій, вічне спасіння.
Підходьмо, підходьмо в затінок дерев,
думаймо про царство боже,
вірмо в те, що поети говорили правду
і що смерть це лише протяг між поверхами,
промінь на хіднику.
І стоять люди на старих міських цвинтарях,
і тішаться нагоді прочитати на камені знайоме ім´я,
і міста ховають у собі поетів,
ніби прикраси під одягом,
ніби каліцтва.
І стоять люди під високим небом.
Таким високим, майже невидимим.
І гірко їм від того, що смерть так близько,
і легко від того, що смерті немає.
Останні події
- 30.04.2025|09:36Андрій Зелінський презентує нову книгу «Мапа»
- 29.04.2025|12:10Новий фільм класика італійського кіно Марко Белоккьо: історична драма «Викрадений» виходить на екрани у травні
- 29.04.2025|11:27«Основи» готують оновлене англомовне видання «Катерини» Шевченка, тепер — з перекладом Віри Річ
- 29.04.2025|11:24Що читають українці: топи продажів видавництв «Ранок» і READBERRY на «Книжковій країні»
- 29.04.2025|11:15Митці й дослідники з 5 країн зберуться в Луцьку на дводенний інтенсив EcoLab 2.0
- 24.04.2025|19:16Ееро Балк – лауреат премії Drahomán Prize за 2024 рік
- 24.04.2025|18:51Гостини у Германа Гессе з українськомовним двотомником поезії нобелівського лауреата
- 21.04.2025|21:30“Матуся – домівка” — книжка, яка транслює послання любові, що має отримати кожна дитина
- 18.04.2025|12:57Під час обстрілу Харкова була пошкоджена книгарня «КнигоЛенд»
- 14.04.2025|10:25Помер Маріо Варгас Льоса