Завантажити

І

Де оспіваний задуманим поетом
Сивий морок звис над сонним містом,
— Кинуто революційним Комітетом
Наче іскру в порох терориста.

Наказ дано (коротко й суворо):
Вдарити й розбити ворогів.
Спало тихе місто і не знало — скоро
Звідкись грізний гримне стріл.

Над безлюдністю провулочків порожніх
Білий ранок опалево плакав.
Раптом п-ббах! —
І другий, третій стріл тривожний,
Кулемет нервово за-та-та-кав…

Легко так дісталась перша перемога:
Ворога змішав безумно смілий напад.
Панцерник здобуто… Ах, не йде підмога…
І серця тривога стисла в чорних лапах.
Затремтів напружено мотор,
Мов приріс наган до пальців.
Ох, уже стискає міцно коло ворог,
Кулі чітко лучать в панцер.

…А надвечір — все укрив туман.
Сніг лягав (так м´яко-м´яко танув…)
На заціплений в руках наган,
На червоно-чорну рану.

ІІ

Хтось вночі заломить у смертельній тузі руки…
Наче хвиля, защемить печаль:
Жалібні Шопена звуки
Розіллє ридаючи рояль.

Душ блакить, пекучо повна вщерть,
Розгорілась, ятриться любов´ю:
За життя розплата тільки кров´ю,
Тільки смертю переможеш смерть.

ІІІ

Гарячково стукав, поспішався телеграф,
Знову кинув іскру Комітет:
— Кров горить на наших прапорах,
Наша кров
Вперед!

1918-1919

читати