Електронна бібліотека/Поезія
- де я тебе розлив...Сергій Осока
- "Рейвах" (уривок з роману)Фредерік Верно
- Стільки людей поховано у пустелі...Олег Короташ
- Можеш забрати в мене трохи страху?Сергій Жадан
- Далі стоятимеш там, де завжди і була...Катерина Калитко
- Після снігуОксана Куценко
- Спочатку поет жив в життєпросторі світла...Микола Істин
- Буде час, коли ти...Сергій Жадан
- Буде злива початку світу, і підніметься Рось...Катерина Калитко
- І не вистачить сонця, аби все освітитиСергій Жадан
- отак прокинутися від вибуху...Павло Коробчук
- посеред ночі під час важкого кашлю...Анатолій Дністровий
- з міста, якого немає, не доходять новини...Галина Крук
- Велика годинникова стрілкаСергій Жадан
- Вечірня школаДмитро Лазуткін
- Оповита сном (THE SLEEPER)Едгар По
- Нас не вчили жити в такому, і ми вчимося, як можемо...Катерина Калитко
- Чужими піснями отруєна даль не навіки...Ігор Павлюк
- Візерунки на склі. То від подиху нашого...Мар´яна Савка
- Святи Йордан водою не вогнем...Мар´яна Савка
- Така імла - поміж дощем і снігом...Мар´яна Савка
- Він переїхав в Бучу в середині березня 2021...Максим Кривцов
- Приймаю цю осінь внутрішньовенно...Сергій Кривцов
- Скільки б я не старався виїхав по-сірому...Максим Кривцов
- Падає ліс падає людина падає осінь...Сергій Кривцов
- Зайшов до друга додому...Сергій Кривцов
- Коли запропонують витягти соломинку памʼятіСергій Кривцов
- Змійка дороги вигинається...Сергій Кривцов
- Як же мріється нині про ваші нудні біографії...Максим Кривцов
- Втрати...Сергій Кривцов
- В прифронтовому місті...Сергій Кривцов
- Сідаєш в броню наче у човен...Максим Кривцов
- Під розбитим мостом протікає Оскіл...Максим Кривцов
Ти можеш бути лагідна, як лань.
Чи мов косуля злякана тікати світом-лісом.
Достоту чистою або гидка, як твань.
Запам`ятай: відповідай завжди на лист френч кіссом.
Я знаю, від природи рот
Є створений, щоб дихати - це зябри
Людини, що тіка від шалу моря світового в грот
Самотності, щоб там трястися від нещастя жабою.
Але тобі? Тепер? тихіш!
Чи чуєш? Лагідніші, ніж моє торкання, звуки
Ти більше не зустрінеш в жаднім роті, в жодній з ніш,
Яка неначе наречений знов бере, аби нести-впускать мостом, на руки.
Чуйніш від серця, швидше кулі діє плоть.
Вона сьогодні - тиха, завтра мов цунамі - і поплач над урнами!
Все те, крім почуттів, що рухаючи м`язами так і не вдалося побороть,
Є це життя - пливуча, але в формі дощок, що розкида буря, шхуна.
Наразі: згадую твій поетичний дзьоб.
Я думаю - повітря б ним хапати!
Ти вже втомилася, однак, ти знов сама, ти - щоб
Купати ним мене або вбивати.
Лапатий сніг невдовзі вітами впаде.
І мов цілунки спогад затремтить навесну довгий
І разом з тим - миттєвий, наче тихе місце, де
В чеканні ми застигли, що об побут розіб`ється, човна.
8.11.09
Останні події
- 27.04.2024|18:07Культовий роман Любка Дереша "Культ" вийшов у ВСЛ
- 26.04.2024|22:21Визначено переможців Всеукраїнського конкурсу "Стежками Каменярами"
- 26.04.2024|22:11Фредерік Верно: "Тільки пишучи картину чи роман, втамовується внутрішній голод"
- 26.04.2024|13:27У Конотопі з’явилася вулиця імені Дмитра Капранова
- 26.04.2024|11:17У ВСЛ вийде книжка Сергія Руденка "Анатомія ненависті. Путін і Україна"
- 25.04.2024|12:38Казковий детектив
- 25.04.2024|11:00У "Віхолі" побачила світ книжка Катерини Липи "Історія архітектурних стилів, великих і не дуже"
- 24.04.2024|16:50У Києві стартує фестиваль "Книжкова країна"
- 24.04.2024|11:49Олена Чернінька презентує книжку "Лемберґ: мамцю, ну не плач" у Червонограді та Луцьку
- 24.04.2024|10:47"Лабораторія" влаштовує гаражний розпродаж!