Завантажити

***

Я по́думки тримаю сніг на гіллях.
І подихами на даху сніжу́.
У нас насправді па́нно на Поділлі.
Й думки ‒ зірки природньому віршу́.
...Повіє з ко́минів ‒ здіймаються хмаринки
На рівні носиків, немов ‒ за небокраєм.
Це ми – майбутнє. Як наважимось на вчинки –
Під сніг ховаються неси́лки і тримайки.

***

Відтермінована зима до січня стукає:
‒ Пусти, затрималася. Я збирала сніг,
Аби із гірок дітлахи і мамці з вуйками ‒
В санчатках, наче в літаках, розчепурні!
…І січень добрий, мабуть таки впустить Творчу.
І у морозі люди стуляться, мов родичі
Одне до одного, закриють стишлі очі,
І разом вгріються, як взимку біля вогнища.

***

Коли за плачучими зливами – хурделиця
Розвозить сльози, очі сліпить, змокло ме́леться,
То куди голову не здіймеш, не опустиш –
Лиш панікують почуття, збивні, пастуші.
...Перечекаєш, оминеш скисні калюжі ‒
Застигнуть спомини і пам’ятки напечені,
І ...морозце́м хрустким задихає полегшення!

***

Пушинки обгорнули пави-сосни,
Але струмочку – видну шибку залишили.
І гіллячко, як пити схоче, коси
Нахилить у бурчак в засніжених шапчинках.
…Тут сосни ввічливі вздовж рівчака незмерзлого
Поважно, дружно розступилися, і дивляться:
Хто ж першим прокрадеться між снігів нанесених
За лунко й радісно цюркочими водицями?
...Сніги струмочку – видну шибку залишили...

***

Дахи́ сніга, що – на сіні, що – на хаті.
Хто тепер з них – хто? Під білим ‒ не впізнати.
Й бісквітні хмари ще насіли на маківки
Ялиць, на горах вартових – в глазурних ліктях.
…Тут, в себе – кличе смак морозива-десерту.
На горах далі, щедро тінями підпертих.
До неба з кураги, здається, всього ‒ метр.
…Тут – «Раффаелло*», але дивишся – далеко...

* Раффаелло – білосніжні італійські цукерки

***

Потопились у снігах ковзких - дахи.
В Україні ‒ біломрійна ніжна повінь.
В ній, десь гли́боко, життя, страхи́ й шляхи ‒
У м’якому, хоч й скрипучому, полоні.
...Дуб, ялиця, стишні, ззовні мовчазні.
Що ж під ковдрами снігів? – не видко, звідки...
Й на сметанному, здається, полотні
Грають блищиками зірочки́ – в засліпки.

***

Я, прив’язувати рукавички,
Ніяк не давався.
З гірки всі ми котилися в річку,
Яка змерзла, ясна..
...А застиглі дерева скляні
Посилали нам блищики.
Й немов сердилися − крикуні −
Хрумкотінням на личику.
− Так гладенько було на горбах,
Вас тут – що, волочили?, −
Дід смішка́ми бурчав, й по ярах
На чуби́ клав – шапчини...

***

Сьома ранку. Лютий
Ху́хкає снігами.
Вийшов не зітхнути –
Дихати світами.
…Ой, смакую досвід
Вимерзлий, снігастий…
Дихання свободи –
Послугує щастю?

***

Я до лютого, як не до лютого,
Як до теплого місяця йду
Із січне́вищами незабутніми
З добрих ілюмінацій в цвіту.
…Хай пан звавсь – зимобор, крутень, межень*.
А брат – вітер скакучий, й сестра –
Пристрасть до квітня необережного…
Мені, лютий – то свист човняра:
Закликає в розталі проходи,
Обіцяє смарагди вина,
Ним задихаєшся, мов народом,
Що живе, незважаючи на…

* Зимобор, крутень, межень – стародавні назви місяця лютого

читати