Завантажити

мені мікрофон,
щоби усі ці просунуті крокодили-філологи
витріщалися на мене зі сльозами
з-за окулярів,
і щоби я, дивлячись на їх роздуті від хоті бюстгальтери,
промовляв –
 
Так, як вона на нього дивиться,
я ніколи не стану на вас дивитись,
так, як вона його обіймає,
я ніколи не стану нікого з вас обіймати,
бо я радянський питер пен Чебурашка,
усі зростають,
а я ні.
До того ж я Чебурашка,
у мене немає самки.

І крокодили хитаються у такт,
І кожен з них думає –
 
Йо, дійсно, як він на мене не дивиться,
так ніхто ніколи на мене не буде дивитись,
як він мене не обіймає,
так ніхто ніколи не стане мене обіймати.
 
А найрозумніші з цих крокодилів думають –
 
Хай він так, як на мене не дивиться,
ніколи не дивиться ні на кого,
і хай він так, як мене не обіймає,
ніколи нікого не обіймає,
бо він радянський питер пен Чебурашка,
усі зростають, він – ні,
до того ж він Чебурашка,
для нього немає самки.
 
Нехай любить мене!
 
І уявивши собі усе це,
Чебурашка занурюється у картоплю,
немов глибоководна риба,
дивна волохата риба
із вухами,
і думає «де вже ці крокодили?»,
а потім він засинає
і сниться йому, ніби він перетворюється на хлопця
і виходить з магазина,
і усі продавщиці дивляться на нього з повагою,
а він на них – з посмішкою,
бо у нього в широких штанах
прихований
червоний болгарський перчик
на пам'ять.
Ти можеш його потримати.

читати