Завантажити

На столі та в душі нині будуть білі обруси,

Бо поріг переступить жаданий далекий гість.

Аж лелеки курличуть, цікавістю пнуться гуси

І на прив’язі пес втихомирив манірну злість.

Гість нап’ється і здуру попросить умити ноги,

І чесати почне про гріхи, про любов, про нас,

Розповість як живе, перехрестя в раю, дороги…

Без подяки піде, різко кинувши: «Ще не час!»

Зі стола та з душі буде здерто білі обруси –

Я не склала екзамен на вічність, – як каже гість.

Знов у скриню ховаю печаль і червоні буси,

Бо далекий, жаданий іде до чужих обійсть.

читати