Завантажити

Спогад про Лесині «Твої листи

пахнуть зов’ялими трояндами…»

Листи тепер трояндами не пахнуть,

Не личить вже чекати поштаря,

Лиш стоси книжечок дитячих чахнуть –

Закинуто на стріху букваря.

Я пам’ятаю вістку паперову:

Зів’ялих квітів ніжний аромат

Чарує, як торік, у літню пору,

Тоді серця здригнулися у такт.

Пишу листа старанно, як магнату,

І врешті відсилаю… Та завжди

У добу віртуалу й сурогату

Ті сльози виглядають, як сліди.

Чому листи трояндами не пахнуть?

Куди поділася писемна суть?

Якщо листи – це зілля, що так прагну,

Нехай мені ці ліки принесуть.

читати