Завантажити

Після Волги, Багдаду, Сицилії і Трапезунду

Завести наш драккар у Данапр – то чисте безумство

Але конунг нам каже, що вибору не лишилось,

Бо у франків – усЕ чисто вимели. Там прокотились

Хвилі норвежців і данів, і то було б диво

Віднайти монастир, що уникнув їхнього гніву

В цих краях що хатИ, що твердині – з колод соснових.

Це, напевне, свідоцтво браку твердої основи,

Що її уособлює камінь. І так – в усьому,

А не лИше в архітектурі. Не знаю чому,

Але я так вважаю, мій конунг, що треба мати

Зовсім збочений смак естетичний, щоб їх грабувати

Втім і брати нема тут чОго, мій Боже милий,

Окрім меду, воску і хутра. Ну, ще й рабсили.

Правда, можна тут влізти в місцеві розборки й чвари

Перерізати буйних, решту – зігнати в отару

Встановити династію, дати їм звід законів,

ЗапліднИти язик їх словами північної мови

Все, скоріш, так і буде. Більш за те: трохи згодом

Наші діти і їхні стануть одним народом

Вони вІзьмуть наше ім’я. А ще трохи пізніше

Хтось із нас надоумить їх князя якнайскоріше

Охреститись. Як наслідок – вчитись читати й писати,

Завести гігієну, змінити лахміття на шати

Що ж, нести на мечах культуру – я ніби й не проти,

Але я відчуваю – ув’язнемо в цьому болоті,

І поглине наших дітей у віків веремії

Цей одвічний бардак – чи то пак, перманентна стихія.

Нашим хірдманам здавна є звичні шляхи далекі.

Та як йти вже з варягів – то в Рим. Чи хоча б – у греки.

(23-25.10.10)

читати