Завантажити

дав розміри для придбання кейсика, аби він вправно вліз до банківської шухлядки, ще і підказав, як краще замаскувати дискети за обшивкою кришки того кейсика – мають вони десь спокійно полежати, бо треба буде із ними попрацювати дещо згодом, оскільки ще не знайшли надійного спеціаліста, бо ж не були допіру певні, що ті дискети можуть так легко повернутися до нас, й додав до того, що похід у степи був запланований значно раніше, тому не варто ніколи міняти плани, бо навіщо тоді взагалі щось планувати. Ще нагадав, аби Сірий з Малим прийшли взавтра трохи раніше на роботу, мають обидва отримати інструктаж щодо нового невеличкого завдання, котре вони виконають за той час, поки пошукова ґрупа збере все необхідне і вирушить до степової бази, де вже готується до її зустрічі Марія.
Про те, що конкуренти не змогли розкрити таємниці дискет, Сірий з Малим чули, але їм було невідомо, що Вчитель встиг передати Довбні ключові слова паролю ще тоді, коли Сірий з Малим марно ковтали пилюгу з-під колес наших конкурентів, тим більш не могли знати, що необхідний комп’ютерний фахівець вже попереджений шефом щодо термінової роботи з дискетами, що він вже чекає разом зі мною на прихід Довбні з відвойованим у ворогів матеріалом...
Ми із Довбнею вирішили терміново попрацювати у нього вдома із залученням нашого надійного спеціаліста зі взломів складного захисту різної інформації, хоча, знаючи слова пароля, ми могли спробувати все зробити удвох, але ж Довбня надто поспішав тоді, розуміючи, що дістати успіху, безумовно, впряму залежало тоді насамперед від нашої моторності. І ми вправилися за кілька годин, навіть відчули справжню гордість за власну професійність, Довбня від того почуття гонорово розщедрився і випорожнив, розіллявши за нашим давнім звичаєм на трьох інтеліґентних чоловіків триста грамів арманьяку із невеличкої кришталевої подоби славетної вежі Ейфеля, котра слугувала доброму напою за симпатичну сувенірну упаковку. Наш лідер ніколи не привозив зі своїх постійних закордонних подорожей якогось дорогого дрантя чи громіздких речей, проте він слабував на різноманітні сувенірні дрібнички, найчастіше з екзотичними напоями, ми їх безліч перекуштували останнім часом, бо наш шеф колекціонував тільки упаковки, розуміючи, що такі напої всеодно не зможуть зберегти надовго свої властивості в кімнатних умовах. Я був поглянув кілька разів у бік іншої невеличкої пляшечки у вигляді барвистого мексиканського музики, де за корок слугувала голова мексиканця у яскравому сомбреро, але щоразу мужньо відвертав голову від принадної спокуси, бо на сьогодні ми собі не могли дозволити більше нічого, бо на нас зачекалися степові простори, аби щедро поділитися невдовзі із нами своїми багатими скарбами...
Ми надто поспішали того разу, але то був недоречний поспіх, коли ми спочатку перекинули до свого комп’ютера всю здобуту інформацію, а потім зробили для наших конкурентів невеличкого сюрприза – вправно замінили на одній із вчителевих дискет у схемі святилища тільки прив’язку до конкретної місцевостівходу до підземного лабіринту, позначеного Вчителем, та його деякі зовнішні прикмети біля кущів дикого колючого терновика. Більше нічого нам не треба було робити ні на цій дискеті, ні на інших дискетах, бо на них, наскільки ми їх встигли побіжно проглянути, йшлося поспіль тільки про епохальність відкриття, були там різні історичні розвідки, роздуми, висновки і купа несподіваних грізних застережень щодо великої небезпеки, котра чатує там із давніх давен на кожного непроханого відвідувача. На вдумливе прочитання тих наукових праць Вчителя і тих його дивних страхополохів ми зовсім не хотіли витрачати дорогоцінного часу, ми все залишили на потім, але потім було зовсім запізно...
Спотворені координати нового входу ми обрали для наших конкурентів досить далеченько – майже за п’ятдесят кілометрів по прямій на південь від справжнього некрополя, бо разом із Довбнею знайшли там ще влітку надзвичайно придатне місце для правдоподібного фальшування, придатне навіть у тім випадку, якщо нашим конкурентам якимось чином стали відомі розповіді Вчителя про те, як він маскував вхід до підземного святилищя кілька років тому. Була ж виникла у Довбні підозра, що старий розповідав про свої приключки і знахідки не тільки нам, а серед інших могли бути і знайомі наших конкурентів. Саме тому ми із Довбнею більше тижня шукали таке гарне, своєю вірогідністю, місце, саме після відходу Вчителя до вічності, коли в нас ізнову з’явилася надія, що іще не все є втраченим на дорозі до багатих скарбів. Ми тоді досхочу наковталися гарячої пилюги степових путівців задля тої знахідки, поки нарешті надибали на те, що нам справді сподобалось. На знайденому місці можна було досить легко підготувати непомітно такі несподіванки, котрі відразу і назовсім відіб`ють бажання у всіх наших можливих конкурентів до продовження пошуків примарного багатства. Довбня, з його великими здібностями до створення подібних приколів, вже щось мав собі на увазі, хоча ще не ділився ні з ким, навіть

читати