Re: цензії

27.06.2025|Ірина Фотуйма
"Коні не винні" або Хроніка одного щастя
26.06.2025|Михайло Жайворон
Житомирський текст Петра Білоуса
25.06.2025|Віктор Вербич
Про що промовляють «Вартові руїни» Оксани Забужко
25.06.2025|Ігор Зіньчук
Бажання вижити
22.06.2025|Володимир Даниленко
Казка Галини Пагутяк «Юрчик-Змієборець» як алегорія про війну, в якій ми живемо
17.06.2025|Ігор Чорний
Обгорнена сумом смертельним душа моя
13.06.2025|Тетяна Качак, літературознавиця, докторка філологічних наук, професорка Прикарпатського національного університету імені Василя Стефаника
Звичайний читач, який став незвичайним поетом
12.06.2025|Ігор Зіньчук
«Європейський міст» для України
07.06.2025|Ігор Чорний
Сни під час пандемії
03.06.2025|Тетяна Торак, м. Івано-Франківськ
Каміння не мовчить: контур герменевтики
Головна\Новини\Дитяча книга

Новини

22.04.2024|17:28|Буквоїд

Рената Пйонтковська. "Китиха"

Чи може за шкільною партою сидіти… китиха? Виявляється, що так! Як живеться Юльці з таким прізвиськом?

Звісно, вона іноді ображається, іноді просто не звертає уваги. Для неї найважливіше — це те, що вона гарно грає на флейті й має улюблену вусату тітку Ружу, яка обожнює танцювати вальс у парку й переконує дівчинку: життя прекрасне навіть попри проблеми й прикре прізвисько. І одного дня тітка записує Юльку на курси танців…

Ця весела історія навчає емпатії й толерантності до несхожих на нас людей і доводить, що можна й варто любити себе попри відмінності й не завжди приязне оточення. Завжди є шанси змінити своє життя на краще! 

Китиха [Текст] : повість / Рената Пйонтковська; пер. з пол. Божени Антоняк. – Львів: Урбіно, 2024. – 104 с.: іл.



коментувати
зберегти в закладках
роздрукувати
використати у блогах та форумах
повідомити друга

Коментарі  

comments powered by Disqus


Партнери