Re: цензії

27.06.2025|Ірина Фотуйма
"Коні не винні" або Хроніка одного щастя
26.06.2025|Михайло Жайворон
Житомирський текст Петра Білоуса
25.06.2025|Віктор Вербич
Про що промовляють «Вартові руїни» Оксани Забужко
25.06.2025|Ігор Зіньчук
Бажання вижити
22.06.2025|Володимир Даниленко
Казка Галини Пагутяк «Юрчик-Змієборець» як алегорія про війну, в якій ми живемо
17.06.2025|Ігор Чорний
Обгорнена сумом смертельним душа моя
13.06.2025|Тетяна Качак, літературознавиця, докторка філологічних наук, професорка Прикарпатського національного університету імені Василя Стефаника
Звичайний читач, який став незвичайним поетом
12.06.2025|Ігор Зіньчук
«Європейський міст» для України
07.06.2025|Ігор Чорний
Сни під час пандемії
03.06.2025|Тетяна Торак, м. Івано-Франківськ
Каміння не мовчить: контур герменевтики
Головна\Новини\Психологія/Філософія

Новини

07.03.2017|12:07|Буквоїд

Володимир Ткач. «Сонечко, моє Сонечко»

У цій «книзі надзвичайної щирості» короткі казки-оповідання для дітей і дорослих про звичайне життя, внутрішню силу, глибинні почуття – дарунок Бога, які можуть нам допомагати, а можуть і зашкодити – вирішуємо ми самі!

Що таке щастя? Сміх дитини, радість на обличчі дружини чи багатство, заможність, влада? Без сумніву, лише ми самі руйнуємо своє щастя! Що важливіше – весь блиск цього Світу чи та маленька, тепла кулька, яка живе в нашому серці? Все дуже просто: і дива, і бажання, і наслідки, як в справжньому житті! Та чи є це все таким простим?

Володимир Ткач. Сонечко, моє Сонечко. – Івано-Франківськ: Дискурсус, 2017, 160 с.



коментувати
зберегти в закладках
роздрукувати
використати у блогах та форумах
повідомити друга

Коментарі  

comments powered by Disqus


Партнери