Зацікавленість постаттю Миколи Гоголя сьогодні не втрачає актуальності, свідченням чого є поява чималої кількості наукових та науково-популярних досліджень, присвячених як персоналії письменника, так і  його духовним пошукам пізнього періоду творчості. Особливо плідним, навіть різновекторним щодо рецепції творчості Миколи Гоголя, був ювілейний рік як у російському, так і в українському гоголезнавстві, що, мабуть, закономірно.

Рецензована робота к.ф.н. Сквіри Н.М. презентує досить широкий спектр  літературознавчих та історіософських проблем. Поняття «нової естетики» у дослідженні творчості М. Гоголя вже досить давно побутує в українському  гоголезнавстві і дана робота подає авторську варіацію поняття, зокрема на матеріалі чи не найбільш суперечливого твору М. Гоголя «Мертві душі». Адже художньо-філософські пошуки М. Гоголя пізнього періоду творчості є предметом пильної уваги і часом – суперечок та ідеологічних протистоянь вже не для одного покоління гоголезнавців як на теренах української, так і російської гуманітаристики.

Предметом наукових студій і дослідницького пошуку у монографії є другий том «Мертвих душ» М. Гоголя. Слід наголосити, що маємо справу із справді цілісним і концептуальним аналізом художнього тексту, у процесі якого автором використані найбільш продуктивні методології дослідження, вивчення і аналізу поетики у сучасному літературознавстві.

На загал, подані у змісті монографії назви окремих розділів за масштабністю заявленої проблематики, без жодних перебільшень, можуть бути самостійними окремими дослідженнями у царині гоголезнавства. І це, варто сказати, на перший погляд дещо ускладнює цілісність сприйняття. Тим не менш, автору вдалося досить органічно вибудувати  загальний сюжет роботи.

Перший розділ презентує широку обізнаність Сквіри Н.М. з обраної проблеми, подає розлогий огляд і навіть критичний аналіз досліджень другого тому «Мертвих душ» М. Гоголя, тим самим мотивуючи власний вектор шукань і розвінчуючи вже сталі філологічні міфи щодо містицизму пізнього періоду і згасання художнього потенціалу у творчій долі письменника.

Особливо цікавим, теоретично свіжим і актуальним виглядає другий розділ роботи, присвячений проблематиці біблійної інтертестуальності. Дослідниця ретельно відшуковує міжтекстові зв’язки, вдало і завжди влучно, підставно аргументує і підтверджує теоретичні висновки безпосереднім зверненням до тексту, пропонує можливість художньої рецепції і прочитання символіко-алегоричного плану твору. Автор висловлює припущення, що саме біблійний інтертекст покликаний надати особливого виміру і масштабу художній манері Гоголя і вдало демонструє це детальним вивченням та глибоким аналізом поетики другого тому, оперуючи основними прийомами компаративного дослідження. У полі уваги дослідниці постійно перебуває і проблема варіативності текстів письменника, зокрема – рання і пізня редакції другого тому. Біблійна традиція простежується автором роботи і у створенні М.Гоголем цілого ряду специфічних жіночих образів, роль яких є ключовою у великому проекті переродження суспільства. Загалом тема «Жінка у Гоголя» сьогодні набуває досить специфічного тлумачення, свідченням чого є поява великої кількості домислів стосовно ролі жінки в особистому житті письменника. Тим не менш, дослідниця підкреслює, що саме жінка у Гоголя розглядається крізь призму християнських моральних чеснот, збагачуючи тим самим авторські  прийоми характеротворення. Біблійні асоціації, формули та алюзії відіграють важливу роль також у творенні психологічних портретів персонажів другого тому. Проаналізовано і специфіку мови персонажів другого тому, зокрема варіативні, змінені версії біблійних формул у їх мові роблять більш масштабними власне самих типажів представлених героїв. Не менш ґрунтовно представлена у роботі і специфіка пейзажів, інтер’єрів, речового світу, визначена їх функція і роль у глобальній ідеї презентації якісно нового соціуму другого тому.

Авторка роботи велику увагу приділяє і безпосередньо текстологічним особливостям другого тому, зокрема аналізові фольклорних мотивів та традицій, визначає їх роль у створенні специфічної, впізнаваної  гоголівської художньої дійсності. Особливої уваги в монографії надано дослідженню у тексті другого тому «Мертвих душ» народних пісенних мотивів та приказок, їх ролі у моделюванні специфічної художньої дійсності.

Аналіз поетики другого тому «Мертвих душ»  у версії Наталії Сквіри має багатоплановий всебічний характер, тим не менш – підпорядкований логічному і продуманому  критико-аналітичному сюжету, в основі якого біблійний символіко-алегоричний план розкриття особливостей нової естетики слова Миколи Гоголя.