
Re: цензії
- 10.07.2025|Дана Пінчевська"Щасливі ті люди, природа яких узгоджується з їхнім родом занять"
- 10.07.2025|Володимир СердюкАнтивоєнна сатира Володимира Даниленка «Та, що тримає небо»
- 27.06.2025|Ірина Фотуйма"Коні не винні" або Хроніка одного щастя
- 26.06.2025|Михайло ЖайворонЖитомирський текст Петра Білоуса
- 25.06.2025|Віктор ВербичПро що промовляють «Вартові руїни» Оксани Забужко
- 25.06.2025|Ігор ЗіньчукБажання вижити
- 22.06.2025|Володимир ДаниленкоКазка Галини Пагутяк «Юрчик-Змієборець» як алегорія про війну, в якій ми живемо
- 17.06.2025|Ігор ЧорнийОбгорнена сумом смертельним душа моя
- 13.06.2025|Тетяна Качак, літературознавиця, докторка філологічних наук, професорка Прикарпатського національного університету імені Василя СтефаникаЗвичайний читач, який став незвичайним поетом
- 12.06.2025|Ігор Зіньчук«Європейський міст» для України
Видавничі новинки
- Джон Ґвінн. "Лють Богів"Проза | Буквоїд
- Дженніфер Сейнт. "Аталанта"Проза | Буквоїд
- Вероніка Чекалюк. «Діамантова змійка»Проза | Буквоїд
- Джон Ґвінн. "Голод Богів"Книги | Буквоїд
- Олеся Лужецька. "У тебе є ти!"Проза | Буквоїд
- Крістофер Паоліні. "Сон у морі зірок"Проза | Буквоїд
- Дженніфер Сейнт. "Електра"Книги | Буквоїд
- Павло Шикін. "Пітон та інші хлопці"Книги | Буквоїд
- Книга Анни Грувер «Вільний у полоні» — жива розмова з Ігорем Козловським, яка триває попри смертьКниги | Буквоїд
- Тесла покохав ЧорногоруКниги | Буквоїд
Re:цензії
Бордель як дзеркало української дійсності
Містика, історія і повсякденність переплелися в новому романі сестер Черніньких. (Чернінька Олена, Чернінька Юлія. «Вілла «Райські пташки»». - Львів, «Піраміда», 2011)
Новий роман сестер Олени і Юлії Черніньких «Вілла «Райські пташки»» вийшов наприкінці минулого року майже по гарячих слідах їх першої книги - «Хутір розбещених душ». Та книга наробила багато галасу, реакція публіки була діаметрально протилежною - від щирого захоплення до жаху і прокльонів за опис різних «непристойностей» на фоні тем Другого Пришестя і понівечених різними мерзотниками людських доль та почуттів. Авторок навіть охрестили «королевами трешу» (не плутати з відгалуженням хеві-металу). Погодьтеся, рідко кому з письменницької братії вдається заслужити королівський титул, хай і символічний, з першої книжки. До речі, з легкої руки Олени і Юлії за їхнім рідним містом Львовом закріпився епітет «безсоромно красивого».
«Вілла «Райські пташки»» - про той же самий «безсоромно красивий» Львів. Цього разу доля міста простежується на прикладі міського борделю. Переживши буремні часи, він перетворюється на «наворочений» маєток, який один не дуже чистий на руку «бізнесюк», Олександр Шапіро, передає за програш у карти іншому - Назару Слободі, колишньому бандюку (втім, колишніх бандюків не буває) власнику мережі ріелторських фірм. Передає аби просто залишитися в живих, бо картярський борг - то не жарти. Минуле цього будинку залишається невідомим для його нових мешканців. Від не дуже давніх довоєнних часів та «перших совітів» залишилися припалі пилом на горищі деталі вбрання і інтер´єру з тих часів, до яких нікому нема діла. А ще якимось дивом вцілілий папуга. У пам´яті цього птаха збереглися передсмертні крики довоєнних мешканок цього будинку - повій, коли їх мордували червоні «визволителі». А голоси і душі «райських пташок» то вселяються в Дарину, Назарову дружину, то являються самому Назару в снах чи то маячні. Просять їх відкопати, перепоховати і відмолити...
Бо у повій теж є душа. Це відкриття, до якого читача підштовхують авторки роману. Можна довго сперечатися, що насправді примушує жінок займатися проституцією; зрештою, на «віллу» до мадам Ренати потрапляють за різних обставин - хто з бідності, хто через невлаштованість, хто, що називається, від природи. Але мешканки «вілли» мають здатність переживати за інших, здатність співчувати, здатність любити. Зрештою - з гідністю зустріти свій останній час. Як колишня вулична повія Рената, котра гордо трималася перед червоними, що вдерлися на «віллу». «Тут мій дім. І я мушу його боронити», - мовить вона з гідністю, яку рідко зустрінеш у «нормальних» людей.
Зазвичай коли ми говоримо про репресії, то найчастіше згадуємо інтелігенцію, розкуркулених селян, активістів визвольного руху та інші героїчні постаті. Але ніхто не згадує повій. А у багатьох з них так само, як і інших репресованих - «ні хреста з квіткою, ні патика з відміткою». Можливо, це декому звучатиме як блюзнірство, але зрештою доля Ренати і її дівчаток співзвучна з долею всього українського народу. І хто, чорт забирай, скаже, що повія не є частиною нації? Хіба хто сам без гріха.
Могилою Ренати і «пташок», як і багатьох репресованих «совітами», став колодязь. З того часу в ньому нема води. Колодязь без води - яскравий образ роману, скрізний символ, що проходить від передвоєнного Львову до наших часів. Це, зрештою, не лише могила жертв репресій. Це коли ми не чуємо голосів невинно убитих, і коли щира і наївна молитва і рідна говірка сприймаються як щось архаїчне, і коли таїнство Святвечору приноситься в жертву «підтриманню стосунків з партнерами». Забетонована людяність. Биківня в мініатюрі...
Зрештою, шанс розбетонувати - завжди є. Назарові його давали душі Ренати, Іванки, Ганнусі, Марічки... І всього нічого - перепоховати і відмолити. Назар Слобода відкинув цей шанс. Як відкидають його тисячі з нас. І розплата не забарилася. Тільки у літературного Назара вона наступає швидко, а «реальні» люди часто не помічають, що вона вже наступила.
Дарина, яка успадкувала справи покійного Назара, зрештою вирішує продати віллу, життя на якій довело її до шизофренії. Продати, зрозуміло, разом з колодязем, і з душами невідспіваних і невідмолених Ренати з дівчатами. Можна лише здогадуватися, що чекає на нових хазяїв. Проблема «розбетонування» не усунена - вона просто перекладена на інші плечі. Авторки роману немовби покладають цю місію на читача.
Ось такі загальні враження від нового роману сестер Черніньких. На відміну від першого, він вийшов більш філософським. Розхристаність, панківська кондовість, шокінг - відійшли на задній план. Олена і Юлія натомість немовби заапелювали до «вічних цінностей». Можливо навіть стали дещо консервативними. Але нерву від того не стало менше - радше навпаки...
Додаткові матеріали
- Сестри Чернінькі приготували на «Медвіні» десерт «Вілла «Райські пташки». ФОТО
- Обличчя і події літературної України-2011. ФОТО
- Олена та Юлія Чернінькі презентували свої книжки у Харкові (ФОТО)
- Сестри Чернінькі презентували новий роман та поетичну збірку (ФОТО)
- Програма "Культурний слой": Сергій Жадан та сестри Чернінькі (ВІДЕО)
- Олена та Юлія Чернінькі. Поезія (АУДІО)
- Сергій Руденко представив свій «Пантеон класиків» (ФОТО)
- Сестри Чернінькі презентували роман «Хутір Розбещених Душ» (ФОТО, АУДІО)
- Сестри Чернінькі: Ми не вважаємо за потрібне подобатись усім
- Сестри Чернінькі: Ми – принцеси трешу в літературі? Не може бути!
- Сестри Чернінькі: «Ми пишемо для власного задоволення»
- Сестри Чернінькі у програмі «Ронін» Дмитра Видріна. АУДІО
- Сестри Чернінькі у радіопрограмі «Житейські будні» із Іриною Ткаченко. АУДІО
- Невідомі сестри Чернінькі. Архівні фото
- Сестри Чернінькі на радіо «Культура» (ВІДЕО)
- Сестри Чернінькі. Буктрейлер на роман «Вілла «Райські пташки». ВІДЕО
- Олена та Юлія Чернінькі. «Хутір Розбещених Душ»
- Безсоромно красивий Львів-2, або лупанарій по-львівськи
- Порожні люди, або Знак нескінченности
- Комфортна ґеографія дитинства
- Натуралізм як художня зона життєвої правди
- Сестри Чернінькі: «Проблема українських письменників – у гонитві за модними віяннями»
- Цікава есхатологія від принцес трешу
- Чернінькі Олена і Юлія
Коментарі
Останні події
- 14.07.2025|09:21V Міжнародний літературний фестиваль «Фронтера» презентує цьогорічну програму
- 11.07.2025|10:28Оголошено конкурс на літературну премію імені Богдана-Ігоря Антонича “Привітання життя”
- 10.07.2025|23:18«Не народжені для війни»: у Києві презентують нову книжку Артема Чапая
- 08.07.2025|18:17Нова Facebook-група "Люблю читати українське" запрошує поціновувачів вітчизняної літератури
- 01.07.2025|21:38Артур Дронь анонсував вихід нової книги "Гемінґвей нічого не знає": збірка свідчень про війну та життя
- 01.07.2025|18:02Сергію Жадану присуджено австрійську державну премію з європейської літератури
- 01.07.2025|08:53"Дикий Захід" Павла Казаріна тепер польською: Автор дякує за "довге життя" книги, що виявилась пророчою
- 01.07.2025|08:37«Родовід» перевидає «З країни рижу та опію» Софії Яблонської
- 01.07.2025|08:14Мартин Якуб презентував у Житомирі психологічний детектив "Гріх на душу"
- 01.07.2025|06:34ТОП-10 книг ВСЛ за червень 2025 року