Поема Станіслава Бондаренка складається із 22 різновеликих текстів, які й формують композиційну архітектоніку книги. Кожен із віршів - окремий цілісний твір, який має власну сюжетну лінію. Книга побудована за мозаїчним типом, що передбачає читання текстів у будь-якому порядку без втрати змістового наповнення. Відтак всі тексти збірки об´єднані спільним лейт-мотивом України європейської.

Знаходимо цікаві інтертекстуальні начала у тексті «Запрошення в свідки». У С.Бондаренка поміж рядків відчитуємо зв´язок з епохою Ренесансу, зокрема із твором яскравого її представника у французькій літературі Франсуа Рабле «Гаргантюа та Пантагрюель». В обох текстах засуджується єресь, зокрема, С.Бондаренко апелює так: «Душа шукає не європаперть,/ не євроєресі - європам´ять!..». Біль за «чисту дошку» свідомості висловлювала й Ліна Василівна у своєму романі «Записки українського самашедшего»: «У кожному разі пам´яті про борців за Незалежність там нема. І тут нема. Ніде немає пам´яті про борців. Ларки з пивом функціонують, а пам´ять ні». Станіслав Бондаренко лінкує до статей Миколи Бердяєва про «сутінки Європи», власного роману з паліндромною назвою «От я вся - я свято». Апелює до імен визначних філософів: Кафки, Сартра й Камю. Порівнює велич пророцтва Шевченкового із Мойсеєвим: «Бог явив себе і слов´янам дав Заповіт,/ як раніш Мойсею». «Ріднею поетичною» називає Гарсіа Лорку та Євгена Плужника, Райнера Марію Рільке та невизнаного Нобелівського лауреата Василя Стуса. Насамкінець апелює до пам´яток історії, вказуючи на явну перевагу України-Руси: «король твій Генріх/ так до смерті й був неписьменним,/ хоча наша Анна, йому дружиною ставши,/ привезла як посаг із Києва стару Біблію...».

Цікавим та багатим є поетичний синтаксис поеми. Автор застосовує гру слів: «Так, «Є»! «O, yes» », елементи летричної поезії: «...континенти/ всі починаються з літери «А»,/ лиш старенька Європа...починається з «Є» »... Ліричний герой просить: «Улови хоч нашої «Л» семантику». Використовує складову анафору: «Європо Єв», «Європо євнухів». С.Бондаренко показує багатство українського наголосу з допомогою омографів: «Бачиш: «ОБРАЗИ» -те, що творить художник,/... «ОБРАЗИ» - це лики святих або їм тотожних,/ а все інше 300 літ останніх у нас - «ОБРАЗИ» »...

Поему С.Бондаренка відносимо до історіософських. Відгомін Кліо з часів України-Руси у «Заповіті Княгині Ольги». Замовлені Сталіним матеріали про веселе радянське життя в устах нобелівських лауреатів Андре Жида й Роллана Ромена, які замовчували факти Голодомору, у «So-so від Coco». Компаративне бачення відходу в інші світи принцеси Діани та мами Терези. Все це й зумовило розглянути книгу Станіслава Бондаренка як глибоко філософську історичну пам´ятку слов´ян з погляду попереднього і наступного мистецьких контекстів.