Цей відгук-роздум – адресний – здебільшого до читачів юнацького віку. Передусім, заклик: не залишаймо поза увагою твори європейських авторів, що не входять до переліку хрестоматійних. І загалом: читаймо сучасну європейську літературу, вона нам не чужа. Україна була, є і буде невід’ємною часткою строкатої Європи. Тож, це – і наша література. Щоб краще зрозуміти себе, читаймо шведів, англійців, поляків, німців, французів…Ми є самобутні у соціокультурному просторі розмаїтої цілості.

У цьому плані пропонований твір «найзагадковішого» класика французької літератури ХХ століття вартий уважного аналітичного й синтетичного розгляду та осмислення. Зокрема читачам-початківцям саме на цьому творі можна набути навичок знаково-символічного бачення, тобто сприймати ті чи інші образи, вчинки, діалоги, конфлікти тощо як такі, що представляють щось значно ширше і глибше…

У творі йдеться про взаємини двох сестер-покоївок, їхній негідний вчинок щодо Мадам та її коханця. Але проста фабула як елемент форми тримає вартісне й глибокодумне смислове наповнення. А лексико-стилістичний складник потребує особливої читацької уваги. У настановчих ремарках «Як грати «Покоївок» автор зауважує: «Крадькома. Ось слово, яке спадає мені на думку. Обидві акторки в ролях Покоївок повинні грати, ніби ховаючись від чогось… Акторки повинні постійно стримувати свою жестикуляцію… Було б добре, якби іноді вони ходили навшпиньках… Голоси також часом повинні звучати, ніби підвішені чи надтріснуті».

Можна спробувати подивитися на мізансцени як на символи, що репрезентують процеси в сучасному українському соціумі: у надскладній ієрархічній споруді – безліч подібних мікроспоруд, де є господар (Мадам) і обслуга (покоївки). Перші й другі потребують одне одного, але ж щирості, чесності, правдивості, порядності тощо в їхніх взаєминах годі й шукати.

Як у сценічному творі, так і в житті, обслуга заздрить, плете інтриги, навіть готує підступне вбивство своєї патронеси, аби самій не бути викритою: «Клер: …Подумай, що сьогодні ввечері Мадам буде свідком нашого сорому… Ні. Буду і я мати свою корону! Я буду отруйницею, якою ти не зуміла стати. Тепер я тебе пересилю». А наші новини в соцмережах і на ТБ рясніють повідомленнями про подібне у значно масштабніших змаганнях…

Є тут і образ в’язниці, куди потрапляє обмовлений покоївками Мсьє: «Мадам: Заарештували, Соланж! За-а-ре-шту-ва-ли! І він у жахливих умовах!..» Так само, про умови наших українських СІЗО і в’язниць є чимало інформації, здатної загнати у стан глибокої депресії людей, звиклих до нормальних умов.

Хіба ж лайка-гризня покоївок через те, що не вдалося напоїти Мадам отруєним липовим настоєм (!), не є знаковою мініатюрою грандіозних «розборок» щодо підступів, провокацій, вбивств спецслужбами сусідньої країни чи їхніми найманцями тих, хто вже «сіграв свою роль?..» А по тому точаться дебати, дипломатичні перепалки, парламентські слухання,  міжпартійні чвари та ін.

Насамкінець, внаслідок провалу планів позбавитись Мадам і водночас під впливом страху бути притягненою до кримінальної відповідальності, одна з покоївок на ймення Клер випиває той трунок і вбиває себе. Паралелів із подідними розв’язками заплутаних вузлів, створених кримінально-олігархічними кланами – більш ніж достатньо.

Та на додаток до всього викладеного, слід узяти до уваги суто театральну природу цього твору Жана Жене («дива ХХ сторіччя» – Юрій Покальчук), який, маючи колосальний (у т.ч. й кримінальний) життєвий досвід, як ніхто інший знав не з теорії, а з практики, загальновідому істину: «життя – театр…».

У «Покоївках» маємо театр у театрі, бо героїні (вони ж і акторки) – грають, грають, грають, зрештою втрачаючи відчуття межі між реальністю життя й віртуальністю сценічного простору. Можливо, психіатри мають фахове роз’яснення ситуації, коли про людину кажуть: «загрався».

Тож, твір Жана Жене «Покоївки» вартий уваги вдумливої української молоді.

І останнє: цю книжку, що побачила світ завдяки видавництву «Кальварія», насправді приємно взяти в руки – за всіма поліграфічними показниками це – європейський рівень книжкової продукції. Читаймо й насолоджуймося!