Переглядаючи минулорічну кінопрем’єру "За прірвою у житі", пройнявшись народженням першого роману Джерома Селінжера, а радше становленням самого письменника і його тернистим шляхом у світ Літератури, нарешті дістала із закапелків своєї бібліотечки цю книжку. Хоча прочитати хотіла вже давно, та після перегляду фільму з особливою цікавістю за це взялась.

Про значення цього роману, рейтинги, шалену популярність і геніальність знають усі, хто хоч трохи цікавиться літературою. А ось про те, як важко автору було знайти видавця для свого творіння – певно, лише ті, хто вивчав біографію письменника чи принаймні подивився фільм.

Роман у формі сповіді дійсно цікавий, оригінальний. Потік свідомості підлітка, його дещо хворобливе, а може, просто надто відверте і цинічне світосприйняття, абсолютне і цілковите заглиблення у його внутрішній світ – це направду геніально. Читаючи, проживаєш разом із ним той короткий і критичний період. Ти ніби ВІН. Певно, то через деталізацію, мало не покрокову, щохвилинну, описану Ним; через почуття цього хлопця, передані тонко і виразно. Його надмірна чутливість, самотність, неприйняття ним лицемірства, брехні, пристосуванства, передбачуваності довколишнього світу мені якоюсь мірою близька, хоч мої підліткові кризи вже далеееко позаду. Мабуть, тому й пройнялась ним, Голденом Колфілдом. Його Історією.

P.S. Якщо на мить уявити, що цей роман написав не Селінджер у минулому столітті, а невідомий український автор у наші дні – його би ніколи не побачив світ. Не пройнялися би наші видавці цим рукописом. Кілька перших сторінок проглянули б – і по всьому. Це стовідсотково і беззаперечно.