Розумієте, фольклор – це не текст. Це жива реальність… Просто дещо інша…

Людська підсвідомість зберігає багато цікавинок: тут і забуті людиною давні події її життя, що в одну мить здатні виринути на поверхню і нагадати про себе, і відчуття та світосприйняття, сформовані завдяки накопиченому роками життєвому досвіду, і колективне підсвідоме, яке визначається історією народу і в якому заховано багато таємниць минулого. Важко сказати, що саме і коли вирине із підсвідомості, і ще важче дізнатися, де проходить та межа, що розділяє підсвідомість і свідомість людини, її вигадки і реальність.

У романі Дмитра Білого «Кабінет доктора Калігуси» головна героїня Інга вимушено потрапляє у дуже небезпечний і парадоксальний вихор подій, вихід з якого – у дослідженні власного підсвідомого, розгадці таємниць далекого минулого, відчайдушності і сміливості. Адже розумом та логікою осягнути всі події і знайти вихід не вдасться.

Молода дослідниця історії Інга їде до невеличкого містечка Млинник, аби познайомитися і ґрунтовно вивчити наукову спадщину Ґустава Калігуси – загадкового етнографа, який багато років тому детально занотовував і навіть брав участь у магічних обрядах і ритуалах з еротичною складовою. Із самого початку Інгу починають переслідувати дивні явища: готель, у якому вона зупинилася, всередині здається значно більшим, аніж ззовні; постояльці і обслуговуючий персонал готелю поводяться дивно; велике дзеркало на стіні стає немов входом у задзеркалля і не завжди показує те, що є насправді; зображення на картинах, портретах і плакатах гублять яскраві кольори, постійно змінюються, і «на них проступають зовсім інші, моторошні видовища»; сюжет колись улюбленого фільму теж неочікувано змінюється; давні знайомі Інги, яких вона намагалася забути, раптово з’являються в її житті; Інгу переслідують дивні сни, лякаючі жахи; по місцевому телебаченні і радіо тільки й говорять про доктора Калігусу. Й Інга поступово розуміє, що «…загадковий доктор Калігуса, як ніби з могили затягує її сюди невідомо для чого».

Погодившись проводити дослідження робіт доктора Калігуси, Інга виявляє, що її життя знаходиться під страшною загрозою, а з підсвідомості вилазять спогади минулого, які ятрять душу. Вимушена взяти участь у страхітливому обряді із проявами насильства, що був не завершений ще багато років тому і де «мертві хапають живих», Інга не лише дізнається про наукові розвідки доктора Калігуси і заново відкриває для себе знайомих людей, але і заглиблюється в історію міста Млинник, яка безпосередня пов’язана із його сьогоденням (за деякими повір’ями, млин – місце зосередження нечистої сили). Дівчина поступово перестає розуміти, де є реальність, а де – вияви її підсвідомості. Але найжахливіше – це неможливість вирватися із того кола страждання й відчаю, загибелі й безвиході, коли всі дороги і всі люди знову приводять її до зловісного доктора Калігуси та його послідовників.

Моторошний роман, під час читання якого кров стигне в жилах і разом із головною героїнею переживаєш її жахи. У цьому творі автор показав ту частину народної обрядовості – містичну, про яку зрідка говорять і вивчають, але яка є частиною культурної спадщини. Деякі елементи обрядів виринають із підсвідомості Інги, немов вона колись у минулому житті вже була учасницею цих лякаючих ритуалів, які важко провести й особливо – довести до кінця, і тому вони переслідують їх учасників. І тут вже неможливо точно визначити, де вирує реальне життя, а де бере верх підсвідомість, адже вони надзвичайно тісно переплітаються й обумовлюють стан один одного. Тому фінал роману – теж певною мірою дежавю, яке повертає героїню до тієї критичної ситуації, яка міцно викарбувалася в її підсвідомості і стала поворотним пунктом в її житті. Як прожити цю ситуацію знову? Особливо якщо у ній інший вихід, ще жахливіший від попереднього…