Re: цензії

15.11.2026|Тетяна Іваніцька-Дячун, лікарка-психіатриня, психотерапевтка, PhD, письменниця
Коли мозок стає героєм казки, а дитина вчиться розуміти себе
14.11.2026|Віктор Васильчук, заслужений журналіст України, письменник
«Ятаган» змушує замислитись…
14.11.2026|Пауліна Малохлєб
Польська критика про роман Володимира Даниленка «Клітка для вивільги»
12.11.2026|Тетяна Граб
Місце сили у Сан-Фурсиско
04.11.2026|Павло Пантелеєнко, філолог та вчитель Ліцею №304 м. Києва
Повернення до витоків слова: чому книжка «Логодіалоги» Олександра Козинця потрібна педагогам і батькам
02.11.2026|Буквоїд
У перекладі угорською мовою вийшов роман Володимира Даниленка «Клітка для вивільги»
29.10.2026|Василь Кузан
Реалізм абсурду
27.10.2026|Юлія Манякіна
Музика розшарпаної цілости
26.10.2026|Павло Пантелеєнко, філолог та вчитель Ліцею №304 м. Києва
Пам’ять, що лікує забуття: 127 відлунь одного роду
23.10.2026|Тетяна Іваніцька-Дячун Лікарка-психіатриня, психотерапевтка, PhD, письменниця
Жити, поки життя триває

Re:цензії

05.04.2022|17:15|Катерина Спасьонова

Дуже життєво, прадоподібно і «без рожевих окулярів»

Історію краще вивчати за допомогою цікавих розповідей, а можливо, навіть і художніх творів. Роман «12 унцій любові» Сергія Демчука якраз про життя та історичні реалії в 1990-2000-х роках. Дуже життєво, правдоподібно і «без рожевих окулярів».

Чудово, що цей твір, як зазначив сам автор, про «дорослішання, становлення молодого хлопця, який займається карате й боксом, сповнений пригод і особистих переживань, про його наміри стати видатним спортсменом». Хоча я б не обмежувалася лише цим визначенням. Більше підходить «роман про любов, бокс і книжки». Однозначно роман, а не повість, адже події відбувається впродовж доволі великого проміжку часу у різних локаціях: містечку, місті і селі, що якраз зазначено у змісті. Справді твір складається з трьох частин: «Людина в чорному кімоно», «Категорія «Дорослі», або Elite», «Дід, ружжо та відьма Настя».

У романі порушено одвічні проблеми батьків і дітей, становлення особистості, спілкування з однолітками і протилежною статтю. Крім того, бандитське життя, риторичні запитання, на кшталт «що є злочином, а що – ні?». Також приємно здивувало, що значну частину твору посідають спортивні змагання, боксерські ринги, спортивні відрядження. Спонукає до роздумів: «Університетські успіхи чи кар’єра спортсмена?» – і навіть трохи надихає зайнятися останнім.

Яким ви уявляєте дитинство у буремні дев’яності роки і якими бачите «наслідки» такого виховання вже у дорослому віці? Головний герой – Тимофій (або Тимко) якраз знає про це дуже добре. Про жуйки з наліпками, про часи, коли «сотка» а – це вважалося дуже багато, про дискотеки з дівчатами під пісні музикантів-початківців і суперприз у вигляді магнітофону.

Варто зазначити, що хлопець під маскою «брутального спортсмена» приховує щирість і ліризм. Воно й не дивно, адже напевно кожен із[1]  нас хоча б раз у житті вживав нецензурну лексику, сподіваюсь, не грабував квартири, але, можливо, залазив у квартиру через вікно для того, щоб сподобатися чи «втримати» авторитет у старших.

Від хлопчика-старшокласника в містечку читач плавно переходить до парубка-студента у великому місті Києві – столиці. Другий розділ заслуговує найбільше уваги, адже саме в ньому продовжується і завершується процес становлення особистості. Тимко приїздить на навчання, селиться у гуртожиток, гуляє столичними районами – Оболонню, Святошином, Гідропарком. Знайомиться з дівчиною, яка навчається у Червоному корпусі, але яку таки відраховують за неуспішність і відсутність на парах.

Ніби озираючись у минуле, читач повертається в дитинство (останній розділ «Дід, ружжо та відьма Настя»), де знаходить старі дідові книжки, згадує історії про відьом, але дивиться на ці всі вигадки вже під іншим кутом: «Можливо, і старий кульгавий дід Тараса[2]  уночі по-молодечому зіскакував з ліжка, забувши свого костура десь у кутку, й біг відчиняти кватирку для відьми Насті».

Іноді автор аж занадто зловживає нецензурною лексикою. Традиційні діалоги відсутні[3]  або їх дуже мало. Розповідь скоріше нагадує переказ, проте мовлення кожного персонажа відповідає його/її  сільському, брутальному чи бандитському менталітету

Безперечно, історія має право на існування, піднімає важливі і одвічні теми, і можливо, це єдиний художній твір, який написано саме про культуру і життя «дев’яностих». Однак через нестачу діалогів і відсутність якоїсь «основної» події важко сприймати і читати, нема за що «вчепитися» і від чого «відштовхуватися». Окрема дяка за щирість і справжні натуральні емоції героїв.

 


 [1]із

 [2]Тарас

 [3]Традиційних діалогів немає -- відсутні ми говоримо про осіб.



коментувати
зберегти в закладках
роздрукувати
використати у блогах та форумах
повідомити друга

Коментарі  

comments powered by Disqus

Останні події

17.11.2026|09:06
Серед рядків – нових і давніх (Фрагменти з написаного)
15.11.2026|06:56
Мирослав Лаюк отримав престижну премію імені Джозефа Конрада-Коженьовського за книжку «Бахмут»
12.11.2026|20:47
Книжки Макса Кідрука перевидадуть без його імені на обкладинці
09.11.2026|15:19
У Львові відбувся поетичний фестиваль «Земля Поетів 2026» та зібрав 400 тисяч гривень для розвідників
09.11.2026|06:48
«Видавництво Старого Лева» та KFC презентували благодійну антологію «Віднайдені рядки»
08.11.2026|22:31
У Відні презентували нову книгу Вероніки Чекалюк «Різдвяні історії: новели Адвенту»
06.11.2026|15:56
«Писати і жити, жити і писати»
06.11.2026|15:51
10 причин відвідати фестиваль «Земля Поетів» у Львові 7-8 листопада
06.11.2026|15:39
В Україні запустили сервіс «Своя книга» для самостійного видання книжок
06.11.2026|15:32
У «Видавництві Старого Лева» вийде нова книжка Євгена Положія «Усі тварини ходять босоніж»


Партнери