Вважаю, що популяризація читання книг українською мовою,  в тому числі про війну, яка триває зараз, важлива для того, щоб осмислювати причини, передумови, наслідки цих подій, щоб не повторювати помилок минулого, берегти національну ідентичність, пам`ятати тих письменниць, письменників, які загинули у цій війні. 

Авторка роману «Дім для Дома» Вікторія Амеліна «...Після повномасштабного вторгнення росії приєдналася до правозахисної організації Truth Hounds та розслідувала злочини російської армії на окупованих і потім звільнених територіях. У селі Капітолівка поблизу Ізюма відшукала щоденник вбитого росіянами українського письменника Володимира Вакуленка. Загинула в липні 2023 року внаслідок ракетного обстрілу Краматорська Росією».

Дуже незвичний, цікавий оповідач роману – великий  білий пес – пудель, на ім´я Дом (скорочене від Домінік), він розповідає історію родини Ціликів, що живуть у Львові, в будинку по  вул. Богдана Лепкого. Мене спочатку вразило, що на сторінках книги вказано конкретну адресу, за якою знаходиться помешкання персонажів роману, але такий художній прийом лише підсилює правдивість та реалістичність оповіді.

Старий полковник радянської армії, його дружина, дві доньки – Тамара, Оля, онучки — Маруся та Маша – всі вони прагнуть знайти себе, зрозуміти, хто вони?, де їх справжній дім?, чи можна прийняти минуле, яке неможливо змінити?.

 Примітно, що Львів так і не став для персонажів рідним містом, доля наче випадково закинула їх до нашого древнього  Львова. Тема пошуку своєї ідентичності – провідна у романі. 

Собака Дом часто відчуває те, в чому персонажі не хочуть або бояться зізнатися навіть собі. Наприклад, старий полковник, потай, відчуває ностальгію за радянським минулим, бо ж «присягу не ламають», а Маша – мріє про успішне майбутнє в Німеччині.

В образі незрячої Марусі письменниця показує проблеми та виклики, з якими стикається людина з порушенням зору. 

«...Як орієнтується за дзвінками трамваїв, людськими потоками й просто – тримає місто в голові. Маленьке, тільки своє місто – обмежене вивченими маршрутами. Як легко збитися, щойно зимовий лід прокладе нові візерунки поверх знайомих, або ти просто злякаєшся – злякаєшся і загубиш хоча б на мить своє внутрішнє місто»

В романі показано не той туристичний Львів, який звикли бачити на листівках, Львів європейський, де на вулицях міста можна почути англійську, німецьку, польську, інші іноземні мови, натомість читач бачить Львів 90-х рр. вночі, коли рекетири приходять до кіоску чи антикварної крамниці, щоб «зібрати данину». Авторка чітко змальовує оцю пострадянськість Львова, травму забуття та нищення української ідентичності, утримання в свідомості людей отого «мой адрес не дом и не улица…». 

Дуже майстерно, окремими, короткими штрихами передано всі політичні події нещодавнього минулого, які стали поворотними в самоусвідомленні українців, як нації: Справа Гонгадзе, Помаранчева революція, Революція Гідності, розстріли протестувальників на київському майдані. 

Читаючи роман, виникає розуміння того, що насправді люди дуже мало знають про минуле своїх роини, історії людей, які раніше жили, відчували діяли, любили, сумували, проводжали в останню дорогу в цьому місті, вулиці, будинку чи навіть на присадибній  ділянці за містом.

Книга суперечлива, дуже правдива, але це емоційно нелегке читання, тому що  переживаєш разом з персонажами біль втрат та радість зустрічей. Роман досліджує як історичні та політичні події впливають на історію, долі речей та людей. 

Вікторія Амеліна через зворушливу, проникливу оповідь описує, як лихоліття війни руйнує життя людей, змушує шукати новий дім, новий сенс та мотивацію жити далі, знаходити себе в нових обставинах.

Актуальність роману «Дім для Дома» лише зростає, адже зараз так багато людей втратили своїх близьких, свої домівки, зруйновано цілі міста. Люди знову шукають своє місце у світі, як і персонажі роману, хочуть віднайти новий сенс, сили та впевненість.

«Дім для Дома» це – не просто книга про собаку та історію однієї родини, адже тут йдеться про історичну пам`ять, про те, чому важливо розуміти та усвідомлювати свою національну ідентичність,  важливість усвідомлення себе, як частинки суспільства, громадянином своєї країни, міста, тому що одного дня саме твій вибір, твоя позиція, твої вчинки, слова можуть  вплинути на майбутнє країни, а отже і на  твоє майбутнє.. 

Чесно кажучи, після прочитання виникає відчуття, що зустрінеш цього великого пухнастого пуделя, який дуже часто розуміє більше та краще, ніж люди, так і хочеться погладити та пригорнути до себе його кудлату голову й зазирнути в очі, сповнені болю й доброти.