На днях в Харкові розгорівся скандал навколо встановлення меморіальної дошки видатному українському філологу Юрію Шевельову. Діючий губернатор Харківщини висловився проти увічнена пам’яті науковця, якого назвав «зрадником, дезертиром та прихільником фашистів», а самих активістів «фашисткою наволоччю».

 «Коментарі» поговорили з відомою українською письменницею та літературознавцем Оксаною Забужко про цей конфлікт

- Як ви прокоментуєте такі висловлювання губернатора Харківщини? Чи вважаєте ви Михайло Шевельова  та перелічених Добкіних людей «посібниками фашистів»?

- Вибачте, але це не заява губернатора країни «з європейським вектором розвитку», а якийсь«монолог скаженого Шарікова» - Булґаков із Зощенком відпочивають…Посмішку, звичайно, викликає, однак всерйоз це коментувати, гадаю, слід психіатрам, а не гуманітаріям.

- Чому, на Вашу думку, в Харкові нема потужної реакції спротиву? Адже, Харків – не Донецьк, і там вистачає інтелігентних людей, які мали би стати на захист Шевельова?

- Щоб відповісти на це питання, треба знати історію Харкова - правдиву, а не ту її радянську версію, яка досі в ужитку. Тож починаймо з читання Шевельова: саме його спогади про довоєнний і воєнний Харків («Я - мене - мені...», том 1), торік перевидані харківським «Фоліо», дають найкращий ключ до розуміння понад 80-літньої трагедії цього міста, в якій нинішня «влада наперсточників» є тільки фінальним актом. А от скільки цьому акту ще тягтися - це вже залежить від самих харків´ян: як було сказано дві тисячі років тому, «пізнайте правду, і правда визволить вас».

- Як би Ви, як письменник та літературознавець, відповіли би Михайло Добкіну на такі слова на адресу українського філолога?

Даруйте, знову незгодна з постановкою питання. Відповідати мають не йому, а він - перед тими, кого облаяв. І відповідати не в Твіттері, а в суді, якщо він повносправний.

- Як Ви ставитесь до, скажімо так, нової хвилі «антифашсткої боротьби», яку зараз «розгортає» на своїх теренах окремі області східної України, зокрема Харківщина?

- По-моєму, кожній притомній людині очевидно, що всі ці «антифашисти тітушки» - це дуже грубо зляпаний політтехнологічний проект явно «привозного», неукраїнського виробництва. Схоже, за Шевельова вони вчепилися як за «золоте дно», «дійну корову» для звітування спонсорам: як-не-як, заатакувати одного з найвизначніших українських мислителів 20-го століття - це вам не журналістку на демонстрації стукнути! Так що про «фашиста Шевельова» :-) ми, думаю, чутимемо ще довго, - готуйтеся... Тим, хто його досі не читав, раджу починати зі статті «Москва, Маросєйка» (вона є в мережі у вільному доступі), - а тим, кого зацікавила його, і ще сотень тисяч українців, воєнна епопея, яка почалася в кабінеті слідчого НКВД на Совнаркомівській, рекомендую мемуар «28 днів особливої служби соціалістичній батьківщині і по тому», видрукуваний у нашому з ним «Вибраному листуванні на тлі доби: 1992-2002» (теж є в інтернеті: http://store.obreey.com/ukr/books/826730). Цей текст можна, без перебільшення, назвати «Війна. Український рахунок» - і запропонувати Ігорю Кобрину для чергового фільму, який остаточно розставив би в масовій свідомості крапки над «і» в питанні доль України 20-го століття між двома тоталітаризмами. Тоді й «тітушкам» усіх мастей не буде на чому паразитувати.