Re: цензії

28.04.2026|Аркадій Гендлер, Ужгород
Для поціновувачів полікультурного минулого України
27.04.2026|Валентина Семеняк, письменниця
Світлі і добрі тексти ― саме їх потребує малеча
25.04.2026|Галина Новосад, книжкова оглядачка, блогерка, волонтерка
«Містеріум»: простір позачасся і прихованих зв’язків
Магія дитинства, або Початок великої дороги
23.04.2026|Віра Марущак, письменниця, голова Миколаївської обласної організації НСПУ
Римована магія буденності: Літературна подорож сторінками книги Надії Бойко «Сорока на уроках»
23.04.2026|Ігор Зіньчук
Пізнати глибше, щоб відновити цілісність
16.04.2026|Богдан Дячишин, лауреат премії імені Івана Огієнка, Львів
Дух щемливого чекання
16.04.2026|Олексій Стельмах
Майбутнє приходить зненацька
15.04.2026|Михайло Жайворон
«Земля гніву» Михайла Сидоржевського
15.04.2026|Оксана Тебешевська, заслужений вчитель України
Мандрівка в «химерні» світи Юрія Бондаренка
Головна\Авторська колонка\Плиткий пересмішник Майдану

Авторська колонка

Плиткий пересмішник Майдану

Можна б відбутись уже банальним для україноцентричних людей: демократизм росіян закінчується на українському питанні. Здається, саме так говорив професор Грушевський, який не тільки знав історію, але й жив серед росіян тривалий час у засланні. 

Але реакція відомого пересмішника Міхаїла Задорнова на український Майдан ("єврохохли" - у відповідь що, казати про "азієкац апів"?) спонукає пильніше глянути на цього представника російської тусовки, за його словами, "єдиного російського гумориста серед усіх російських гумористів".

Він, бідака, так висміює американців, що подовгу живе серед них. Він так, сарака, висміює прибалтів, але постійно живе не в рідній Росії, а таки в Прибалтиці. Він так восхваляє розумних росіян, що впору запитати - а чого ж вони живуть так погано? Принаймні в порівнянні з тупими американцями і гальмонутими прибалтами?

Але, знаєте, я прочитав майже всі твори його батька - у свій час відомого російського письменника. Він писав про корінні народи Далекого Сходу і російську колонізацію їх. І я з інтересом побачив - наскільки батько вище на голову за сина! І в художньому плані - плиткі пересміхи сина не йдуть ні в яке порівняння з творами батька, і в моральному - батько пише зі співчуттям і розумінням диких народів, а син скалить зуби навіть на високорозвинені народи. 

На жаль, і я за Грушевським, Винниченком, Петлюрою мушу повторити, що російська демократія закінчується за Хутором Михайлівським.



коментувати
зберегти в закладках
роздрукувати
використати у блогах та форумах
повідомити друга

Коментарі  

comments powered by Disqus

Останні події

28.04.2026|10:53
«Вавилон. Точка перетину»: в Києві відкриється фотовиставка акторів та військових Антона Прасоленка і Ярослава Савченка
28.04.2026|10:46
1-3 травня у Львові відбудеться ювілейний Ukrainian Wine Festival
28.04.2026|10:43
У Львові відбудеться благодійний вечір Артура Дроня
23.04.2026|09:27
Французький джаз в «Книгарня «Є»
22.04.2026|09:51
Стали відомі імена лавреатів Літературної премії імені Ірини Вільде 2026 року
22.04.2026|07:08
«Архіпедагогіка»: у Києві презентують дослідження про фундаментальні коди західної освіти
17.04.2026|09:16
Зоряна Кушплер презентує «скарби свого серця»
15.04.2026|18:40
Хроніки виживання та журналістської відданості: у Києві презентують книжку Євгена Малолєтки «Облога Маріуполя»
15.04.2026|18:25
В Україні запускається Korali Books - перше видавництво, повністю орієнтоване на жіночу аудиторію
11.04.2026|09:11
Україна на Bologna Children´s Book Fair 2026: хто представить країну в Італії


Партнери