Re: цензії

12.06.2026|Дана Пінчевська, мистецтвознавець
Путівник мистецькими жанрами: «Живопис...» Катерини Липи
10.06.2026|Ігор Зіньчук
Як знайти шлях до успіху компанії?
05.06.2026|Ганна Клименко-Синьоок
Перетин - Перехід - Присутність: Містичні лабіринти прозопису Алли Рогашко
04.06.2026|Тетяна Качак, докторка філологічних наук, професорка Карпатського національного університету імені Василя Стефаника
«Українська ластівка» в культурно-історичному вимірі та міждисциплінарній інтерпретації Лідії Ковалець
31.05.2026|Надія Позняк
Вивільнення пам´яті
31.05.2026|Ігор Чорний
Коли жінці нудно
«Війна у лісовій пісні»
30.05.2026|Ігор Зіньчук
Нова книга поезій Ліни Костенко «Вітер з Марса» – застереження для людства
29.05.2026|Василь Кузан
Безгрішні тексти
Анімізм як форма поезії, або Дещо про практичні дослідження магії
Головна\Авторська колонка\Плиткий пересмішник Майдану

Авторська колонка

Плиткий пересмішник Майдану

Можна б відбутись уже банальним для україноцентричних людей: демократизм росіян закінчується на українському питанні. Здається, саме так говорив професор Грушевський, який не тільки знав історію, але й жив серед росіян тривалий час у засланні. 

Але реакція відомого пересмішника Міхаїла Задорнова на український Майдан ("єврохохли" - у відповідь що, казати про "азієкац апів"?) спонукає пильніше глянути на цього представника російської тусовки, за його словами, "єдиного російського гумориста серед усіх російських гумористів".

Він, бідака, так висміює американців, що подовгу живе серед них. Він так, сарака, висміює прибалтів, але постійно живе не в рідній Росії, а таки в Прибалтиці. Він так восхваляє розумних росіян, що впору запитати - а чого ж вони живуть так погано? Принаймні в порівнянні з тупими американцями і гальмонутими прибалтами?

Але, знаєте, я прочитав майже всі твори його батька - у свій час відомого російського письменника. Він писав про корінні народи Далекого Сходу і російську колонізацію їх. І я з інтересом побачив - наскільки батько вище на голову за сина! І в художньому плані - плиткі пересміхи сина не йдуть ні в яке порівняння з творами батька, і в моральному - батько пише зі співчуттям і розумінням диких народів, а син скалить зуби навіть на високорозвинені народи. 

На жаль, і я за Грушевським, Винниченком, Петлюрою мушу повторити, що російська демократія закінчується за Хутором Михайлівським.



коментувати
зберегти в закладках
роздрукувати
використати у блогах та форумах
повідомити друга

Коментарі  

comments powered by Disqus

Останні події

11.06.2026|14:37
«Діамантова змійка»: мистецтво паризьких салонів
31.05.2026|06:35
Стартував прийом заявок на Премію імені Романа Гамади 2026
31.05.2026|06:21
Українська стрічка «Паляниця» здобула престижну нагороду на американському фестивалі ETHOS Film Awards
30.05.2026|15:00
Ніна Мюррей – лауреатка премії Drahoman Prize за 2025 рік
29.05.2026|07:54
Гуцули, цимбали і гори: музикант hOsT представляє сингл-ремікс Hutsuly
29.05.2026|07:50
«Японські книги дітям України»: велика гуманітарна ініціатива «Ранку» та Shikosha
25.05.2026|17:00
Внаслідок нічної атаки на Київ пошкоджено будинки письменниць Олени Захарченко та Ірини Цілик
23.05.2026|04:17
Навколо літератури зібрано 2,5 мільйони гривень для дітей: Артур Дронь провів благодійний вечір у Львові
23.05.2026|04:11
Нова частина епічної фентезі-саги про Кия об’єднує українську, кельтську та давньогрецьку міфології у власному всесвіті
21.05.2026|13:07
В Ужгороді оголосили короткий список VIІІ Всеукраїнського літературного конкурсу малої прози імені Івана Чендея


Партнери