Re: цензії

Дебютувавши 2009 року гостросюжетним романом «Звірі», за рік Назар Крук написав продовження. Причому: не інший твір з тими ж героями або на цю тему, а повноцінний сіквел. Як фільми «Чужий» та «Чужі», коли, не будучи обізнаним із початком, не в повній мірі зрозумієш, що і чому відбувається. Через те, зокрема, в «Чужих» потрібні флеш-беки, аби глядачі зрозуміли всю повноту непростих стосунків лейтенанта Гелен Ріплі з лиховісними Чужими.

Помилка Назара Крука в тому, що він пише продовження ним же вигаданої історії в країні, де немає культу споживчої книжки. А також - практики не лише написання її, а й наступу на ринок широким фронтом. Той, хто прочитає продовження роману, здебільшого натрапить на книжку випадково. І, заплутавшись у сюжетних флеш-беках, просто замучиться. Можна читати «Звірі» без «Мисливців», то вже на любителя. Проте складно читати «Мисливців» та вникати в усі перипетії сюжету, не прочитавши перед цим «Звірів».

У тих країнах, де популярна жанрова література – це індустрія, а не епізодична поява, сіквел подали б так, що книжку почали б відстежувати ще до першого дня продажів. Більше того: видавець зобов’язав би автора написати сіквел, голосно пообіцявши читачеві продовження вже на тих сторінках видання, котрі зазвичай лишаються із поміткою «для нотаток».

За межами складного конфлікту української «масової літератури» та «українського книжкового ринку» роман «Мисливці» продовжує тему соціалізації дітей індиго і протистояння їхніх хороших та поганих учителів-вихователів. Знову відсилаю вас до кіно: третя частина «Хрещеного батька» наглядно демонструє повну руйнацію старих шляхетних мафіозних традицій, згідно яких, зокрема, молодші поважали старших. Тут – аналогічна тематика.

У продовженні роману «Звірі» екстрасенс Джокер, чоловік середнього віку та опікун молодого Макса, знову залучений до проектів таємничої Контори. Тільки тепер дітей індиго в сюжеті набагато більше (власне, як і Чужих у повсякденні лейтенанта Ріплі з фільму в фільм). І виховують їх для того, аби зробити машинами-вбивцями, вже не старі вовки Док із Жарохом. Цим займається молода шпана, з агресивністю якої не здатен упоратися навіть досвідчений Князь. «Коли я помітив нову силу, я не міг не вписати її в свою систему координат», - пояснює він, визнаючи поразку, завдану йому, звиклому до рівноваги, тією самою цинічною молоддю з екстрасенсорними здібностями, котра прагне завоювати світ, а не розчинитися в ньому. Звісно, Джокер втрутився у цей конфлікт, бо він – індиго середнього віку, вже досвідчений, але ще не стомлений. Та перемогу і він не святкує…

До речі, як і у початку історії про надлюдей, що є одночасно нелюдами, у «Мисливцях» теж присутні спроби вивести з розборок індиго між собою якусь глобальну мораль. Написати більше, ніж гостросюжетний твір для читання на сон грядущий, знову не вийшло. А до просторікувань героїв, які не працюють на сюжет, додається читацька потреба розібратися в сюжетних перипетіях – надто міцно прив’язана ця історія до попередньої, аби сприймати її незалежно.

Рекомендації для читачів: по можливості запитуйте «Звірів» та «Мисливців» у комплекті. І читайте підряд. Тоді загальні враження від індиго-дилогії можуть стати позитивнішими.

Оцінка ***

Кожен текст оцінюється за 5-тибальною системою. Кожна оцінка дає твору наступну характеристику:

* Жодної надії;

** Погано, але не настільки. Хоча шкода витраченого часу;

*** Ідея є, потрібен редактор. Вчить матчастину;

**** Хочеться краще, але загалом поживно;

***** Так тримати!

Значок (+) біля оцінки – Автор може краще.

Значок (-) біля оцінки – Аби не гірше.

Книжки з низької полиці. Введення в рубрику